Півжиття – головою сільської ради
Мабуть, в області дуже мало сільських голів, яким би громада такий тривалий час довіряла керувати своєю територією. Микола Горчинський – один із небагатьох, хто вже тридцять літ управляє в Луцькому районі, що на Волині, сільською радою. А на День Конституції він відзначає 60-річний ювілей.
– Ваш день народження припав саме на державне свято...
– То держава до мене прилаштувалася у 1996 році, коли приймала Конституцію, – жартома відповів Микола Іванович. – А взагалі, аж не віриться, що прожито стільки і що половину життя я провів у сільській раді.
– Коли йдеться про вибори сільських голів, зразу ж розповідають про їх приналежність до тієї чи іншої партії. Ви належите до якоїсь?
– Окрім членства в КПРС за часів Радянського Союзу, я у жодній з партій не перебував.
– Симпатизуєте комуністам?
– Зовсім ні, тоді майже всі були комуністами. А зараз вважаю, що найкраще, коли сільський голова позапартійний. Хоча я симпатизую певним політичним силам, але дещо у них вже розчарувався. На виборах сільського голови у Заборолі завжди було по кілька кандидатів на цю посаду, але люди впродовж тридцяти років обирають мене, за що я їм вдячний.
– Заборольська сільська рада – це територія, яка всього за два кілометри від Луцька.
– Так. І входить сюди п’ять сіл: Забороль, Омеляник, Антонівка, Олександрівка, Всеволодівка. Села давно газифіковані і мають свій водогін. З одного боку, близьке розташування до обласного центру – це благо, бо люди не мають проблем зі збутом сільськогосподарської продукції, до ринків Луцька недалеко. Багато людей працюють у місті, адже дуже зручний доїзд. Хоча я не скажу, що у нас зовсім немає безробіття. Але коли в інших селах розпалися сільськогосподарські підприємства, то наше СВК “Урожай” працює. Ми маємо два садочки, які відвідують 240 дітей. Є сучасна амбулаторія, аж чотири храми. В Антонівці на аукціоні викупили магазин і віддали його в оренду. Таким чином зберегли торговельний заклад, і люди мають можливість у селі купити все необхідне. Минулого року на території сільської ради проклали сім кілометрів доріг.
– А який у вас бюджет?
– Два мільйони гривень. Якби всі податки, які збираються на місцях, залишалися у сільських радах, то наша територія жила б і розвивалася ще краще. Думаю, що так міркує не один сільський голова.
– А як Ви ставитеся до реформи місцевого самоврядування, про яку так давно почали вести мову?
– Вважаю, що вона не на часі. Об’єднання, укрупнення сільських рад потрібне. Але не настільки. Бо вносились пропозиції, щоб у районі залишити дві-три сільські ради. Це просто абсурд! І зовсім не на користь людям. У нас п’ять сіл, і клопотів вистачає. Вважаю, що саме стільки населених пунктів і має входити до сільської ради, а не десять чи більше.
– А як Ви думаєте, чи не змінить Заборольська сільська рада своїх меж, адже це приміська територія, і земля тут має свою високу ціну?
– Так, земля тут має свою цінність. Але її люди отримали як пай, віддали в оренду місцевому господарству. Десь 20 громадян забрали паї в натурі. Дехто обробляє їх, а на деяких ділянках бур’яни ростуть. Звісно, коли знімуть мораторій на продаж землі, тоді кожен на свій розсуд буде розпоряджатися своїми наділами. Але вже зараз у нас більше сотні забудовників, зростає народжуваність, проживає три тисячі людей, тобто наші села не старіють. І землі не облогуватимуть, бо тут є життя.
А що стосується межі міста Луцька і сільської ради, то вона за десятиліття і так вже дещо змінилася. А продумати все потрібно було ще літ 20 тому, адже ж знали, що місто буде розширюватися. А зараз треба вести переговори з власниками земельних паїв, щоб щось змінити у межах, не порушуючи закон.
– У багатьох населених пунктах великою проблемою є сміття.
– Це хвороба всієї країни. В останні роки його можна побачити скрізь: на полях, в лісах, у рівчаках. Якщо нічого не зміниться, можемо дожитися до екологічної катастрофи. Я, наприклад, великий противник сміттєзвалищ на території кожної сільської ради. Бо за п’ять літ ми матимемо біля кожного населеного пункту друге Брище, можливо, і звідти доведеться відселяти людей. Тому насамперед потрібно прийняти серйозні закони, щоб до жорсткої відповідальності притягувати тих, хто викидає непотріб будь де. Нині ми плануємо обійти всі обійстя сільської ради і пояснити населенню, що сміття буде вивозитися організовано у певні дні. А ще наш край потребує переробки відходів, про що й веде мову обласна влада. І вже навіть знаходяться інвестори.
– Що для Вас означає ця ювілейна дата?
– Не віриться, що стільки прожито. Але я вдячний долі за ці роки, за згуртовану родину. І за друзів, яких нажив упродовж життя.
Марія ДУБУК,
Волинська область
Фото Миколи КОМАРОВСЬКОГО
Рядки з біографії:
Микола Горчинський народився 28 червня 1949 року в селі Береськ Рожищенського району. Закінчивши школу, навчався у Житомирському сільськогосподарському інституті. Після служби в армії працював у Локачинському районі головним агрономом, згодом переїхав у село Забороль Луцького району, де два роки трудився у сільгосппідприємстві бригадиром, агрономом. У березні 1980 року обраний сільським головою Заборольської сільської ради. Одружений, має двох дітей, внуків.
| Comments: |
