Повх з Радивилова знімався у фільмі «Війна і мир»
Уже 40 років найдорожча постановка радянського кіно – фільм режисера Сергія Бондарчука “Війна і мир” – дивує своїми масштабними баталіями кіноглядацький світ, і щоразу, коли фільм виходить на екран, житель міста Радивилів Володимир Повх не пропускає можливості переглянути його. Це й не дивно, адже Володимир Семенович має безпосереднє відношення до кінокартини – він знімався у ній. Аж цілих сім місяців! Щоправда, у масовках, але принаймні декілька разів образ французького солдата, зіграний Володимиром Повхом, з’являється у “Війні та мирі” і робить радивилівчанина на рідних теренах справжнім кіногероєм.
Цілим полком – у кіно
З Володимиром Повхом ми зустрілися третього травня, якраз напередодні його дня народження. Клопотів у чоловіка вистачає, втім, коли заходить мова про фільм “Війна і мир”, у Володимира Семеновича ніби з’являється якась віддушина. Він поринає у вир спогадів. На додачу до них для перегляду виніс два товсті сімейні альбоми з фотографіями. А коли знову заговорили про вищезгаданий день народження, чоловік несподівано промовив:
– Знаєте, який для мене найдорожчий подарунок на іменини?! Це касета з фільмом. Ото випишуть дружину з лікарні, і ми знову із захопленням переглянемо кіно. Бо вона до цієї історії також причетна. Ми з нею одружилися під час моєї військової служби, саме тоді, коли я знімався у кіно. Часто з цього приводу вона жартувала, що, мовляв, виходить заміж за артиста. Натомість я себе ним не вважаю. Просто так склалися обставини.
За ними полк зв’язку, який дислокувався у місті Берегово на Закарпатті і у якому служив Володимир Повх, вирішено було задіяти у зйомках фільму “Війна і мир”, а саме – у кадрах Аустерліцької та Бородінської баталій. Загалом таких полків було декілька. Створили навіть спеціальний – кавалерійський, який із завершенням зйомок не розформували (він проіснував до 1990 року). У фільмі задіяно майже 13 тисяч осіб, які зображали російські і французькі війська, 1500 кіннотників. Під час зйомок битви було використано 23 тонни вибухівки, 40 тисяч літрів гасу, проведено понад 12 тисяч повітряних вибухів і більше 10 тисяч вогняних фугасів. Для картини було пошито понад 35 000 костюмів. Усе це зумовило і неймовірну на той час вартість фільму – 100 мільйонів доларів.
Без гонорару, але з гонором
– Зрештою, сумарна вартість була значно більшою, – каже Володимир Повх, – зважаючи хоча б на той факт, що нам, солдатам, задіяним на зйомках, гонорар не виплачували. Проте годували нас дуже добре. Принаймні набагато краще, ніж на службі. Один день ми знімалися у масовках, інший – готувалися до зйомок. Скажімо, одного разу будували цілу вулицю макетів колишніх хат, в основному з дощок, які потім за сценарієм підпалювали. Наш берегівський полк виконував роль французів, а мукачівський – російських вояків. “Дислокувалися” ми головним чином у селі Куштановиця Мукачівського району. Жили у наметах. Машинами нас возили на тренування, які проводились перед зйомками. Щоразу ми проходили інструктаж, адже у кожного солдата були довгі рушниці з гострими штиками, інша холодна зброя, що, звичайно, підвищувало ризик травмуватися. Але найбільшу загрозу приховували імітовані вибухи. На щастя, нікого з наших бійців не обпекло, не обпалило.
Під час зйомок познайомився з багатьма артистами, у тому числі з кінорежисером Сергієм Бондарчуком – мужньою, вольовою і в той же час простою, хорошою людиною. Він настільки переймався фільмом, що одного разу ледь не помер на сценічному майданчику від серцевого нападу. Лікарям вдалося його врятувати, а зйомки через відсутність Бондарчука довелося на деякий час призупинити. Я на власні очі бачив, яким великим організатором був Сергій Федорович. Він міг справлятися з дванадцятьма тисячами солдатів, сотнями кавалерійських шабель. У Бондарчука кожен солдат знав, куди йому треба стати та що робити. Все було за сценарієм, хоча іноді режисер вітав і своєрідні відступи, якщо вони, звичайно, виходили ефектними. Одного разу таку похвалу від Бондарчука отримав і я. Після “Війни і миру” не раз виникало бажання знятися ще у якомусь фільмі… На жаль, не збулося.
Сергій Новак,
Рівненська область
| Comments: |
