Ангелівська домниця на Галичині
Залишки ливарної печі Ангелівської домниці
Гірська гутниця знаходилась в урочищі Ангелів, що між прикарпатськими селами Ясень і Гриньків поблизу швидкоплинної річки Лімниця, яку, до речі, нині визнано однією з найчистіших у Європі. До промислового ливарного комплексу входило 12 шахт, висока 15-метрова піч, дві гамарні (збагачувальні фабрики, де переробляли та очищали залізо). Тут же діяла кузня, яка спеціалізувалася на виробництві ухналів – цвяхів, якими підковували всю цісарську кавалерію! Руду привозили підводами з кар’єру, який розробили неподалік на так званій Залізній горі. Її завантажували у піч, вимурувану з кам’яних гранітних брил. Паливом служили букові дрова і вугілля. Першу виплавку було здійснено весною 1812 року. Але вже через шість років виробництво довелося згорнути. Вочевидь, австрійські гірники помилилися з вибором місця для видобутку залізної руди. Вона була низькоякісною, а відповідно такої ж якості і виплавлений метал. Напевно, ще однією причиною закриття домниці послужила судова тяганина між власником цього металургійного підприємства єпископом Ангеловичем (саме від його прізвища отримали свої назви урочище і ливарня) та управителем гути Геккером, які, власне, й судилися за право власності на це підприємство. Отож все закінчилося тим, що домницю закрили і більше сотні сталеварів втратили роботу.
Через 100 років нова біда спіткала залишене напризволяще металургійне підприємство: під час Першої світової війни артилерія російської армії генерала Брусилова майже зруйнувала комплекс. Вціліла лише споруда доменної печі.
Нині територія площею 4,08 гектара, де знаходиться Ангелівська домниця, вважається заповідником. Однак вона навіть не обгороджена. Лісова дорога заросла чагарниками, а про можливе місцезнаходження колишньої ливарні можна здогадатися хіба що зі щита з написом “Ангелів”. Кілька років тому повінь зруйнувала і дерев’яний місток, по якому переходили на протилежний берег Лімниці.
Словом, про інженерно-архітектурну пам’ятку тривалий період ніхто не дбав. Ні в радянські часи, ні вже за незалежної України. І тільки два роки тому на неї звернули увагу. Для відновлення історичної реліквії галицької металургії виділили якусь дещицю коштів. У майбутньому тут планується спорудити своєрідний музейний комплекс, де туристи за певну плату зможуть побачити, яким інструментарієм користувалися тодішні сталевари, і навіть візуально поспостерігати за процесом виплавки заліза. Та все це лише у планах та перспективах, а реалії сьогодення такі, що ще й досі не розроблений проект відновлювальних робіт. Поки що реконструкцію проводять за допомогою екскаватора, який розчищає територію. Керівник приватного будпідприємства “Джерело” Володимир Шкіра каже, що потрібні значні кошти насамперед для цементних робіт, а гроші надходять у незначних сумах і з перебоями.
Іван ІВАНИШИН,
Івано-Франківська область
Фото автора
| Comments: |
