Ходить пішки по… сто кілометрів за день
В’ячеслав ПОЛІЩУК
Середній крок – 1 метр 10 сантиметрів
Ще школярем В’ячеслав залюбки щодня проходив по 18 кілометрів з рідного Міжгір’я Білогірського району, що на Хмельниччині, у сусідній Ямпіль (за 9 км від дому). Каже, коли спізнювався, добігав на уроки всього за півгодини. Та тоді всерйоз про свої здібності не думав. А от після закінчення „мореходки”, коли його направили служити на Балтійське море у Калінінград, хлопець почав вивчати можливості свого організму, тренуватися. На палубі він щодня пробігав не менше двох годин! Звісно, й з гантелями займався, робив спеціальні розтяжки.
У 1980-му в Москві прогриміла Олімпіада. В’ячеслав, вражений виступами світових легкоатлетів, зважився написати лист у всесоюзну „Спортивну газету”. Він захоплено розповідав, що має „середній” крок 1 метр 10 сантиметрів, що хотів би професійно тренуватися, аби досягти вершин зі спортивної ходьби й позмагатися за честь своєї країни. Лист Поліщука не кинули в корзину. Правда, хлопець отримав не ту відповідь, на яку з нетерпінням чекав. Йому порадили знайти тренера вдома, у себе в селі...
– Не вийшло з мене великого спортсмена, – усміхаючись каже В’ячеслав Васильович. – Але я подумав: якщо не можу стати професійним легкоатлетом, то спробую стати аматором-екстремалом, буду далі вивчати можливості свого організму.
Окрім ходьби на довгі дистанції (він уже заввиграшки проходив до 70 кілометрів за день), В’ячеслав взявся за велопробіги. Перша подорож на „Спорттуристі” була з Нетішина до... Дніпропетровська! За чотири дні на велосипеді намотав майже тисячу кілометрів (зізнається, що трохи блукав, тому й зробив „невеличке” коло). Ще й коник залізний майже перед фінішом підвів – полетіло одразу сім спиць. Мусив зменшувати ланцюг, та колесо все одно ходило від вилки до вилки – насилу доїхав.
За велопробіг худне на 5 кілограмів
– А чим же у дорозі харчувалися? – цікавлюся.
– Тоді в селах не було стільки магазинів, як тепер, – розповідає чоловік. – Де пиріжків купиш, де так люди хлібом пригостять – і то за щастя. Та найсмачніша трапеза була десь за Вінницею. Я вже давно нічого не їв. Їду, аж бачу, на дорозі валяється морквина (видно, з вантажівки при перевезенні злетіла). Підняв її – маленька, кривенька, брудна. Та обтер й почав з таким смаком хрумати, що й досі пам’ятаю.
Нині піші переходи чи велопробіги Поліщук старається приурочувати до дат. Скажімо, до 60-річчя Перемоги він пішки подолав 120 кілометрів. Дорогою його супроводжував товариш на автомобілі (цього разу Поліщук не ризикнув йти у таку даль сам) – подавав йому воду, біо-йогурти і кефіри. Чоловік зізнається, що нелегке поставив перед собою завдання – потім кілька днів відходив від подорожі, а першу добу взагалі не міг ні встати з ліжка, ні сісти.
Аби м’язи були еластичними і готовими витримувати нові й нові навантаження, чоловік щодня тренується вдома. Нещодавно наш герой повернувся велосипедом з Києва. 320 кілометрів подолав за 17 годин. За дорогу схуд на 5 кілограмів! У Нетішині його вже чекали друзі й колеги по роботі. Вони вручили екстремалу лавровий вінок.
Сьогодні В’ячеславу Васильовичу п’ятдесят. Та ви ніколи не дасте йому його років. Працівники Хмельницької АЕС захоплюються можливостями свого колеги. І коли його хтось шукає, завжди радять: „Не витрачайте марно часу, він вас сам значно швидше знайде, тільки стійте на місці”.
Наталія КРАВЧУК,
Хмельницька область
Фото Миколи КОМАРОВСЬКОГО
| Comments: |
