Щоб вивчити козацтво, Яворницький… пройшов його слідами
У музеї – 90 експонатів кам’яних баб
Хоругва останньої Січі зберігається в музеї
Вже на самому подвір’ї історичного музею вражають кам’яні баби (предок, який захищає рід). Саме на них тепер “полюють” багато нових українських олігархів – полюбляють встановлювати їх на своїх подвір’ях. Тому і створюють музей кам’яної пластики, у якому вже зібрано 90 одиниць прадавніх скульптур, щоб зберегти їх для поколінь.
А найдавніші пам’ятки археології на Дніпропетровщині належать ще до епохи середнього палеоліту (150-140 тисяч років тому). На території краю виявлені понад 10 тисяч курганів, під насипами яких знаходяться давні поховання. Найбільшою унікальною знахідкою, пов’язаною з давнім народом (аріями), є Керносівський ідол (датується III тис. до н.е. і внесений до каталогу ЮНЕСКО). Аналогів йому немає в світі. Вже у IV сторіччі до н.е. степове Подніпров’я стає центром скіфської держави – Великої Скіфії. Тому археологи натрапляють на царські поховання. Саме у них знаходять зброю, предмети побуту із золота та срібла, прикраси. Через віки ці землі заселили кочові народи. З’явилися також слов’янські поселення. У ХІІІ столітті територія була спустошена монголо-татарами, тому й отримали назву Дике поле.
ХV вік – виникнення запорозького козацтва. До речі, саме на Дніпропетровщині існувало п’ять Січей з восьми. Тож не дивно, що багато експонатів у музеї саме з тієї доби. Наприклад, вражає чумацький віз, яким перевозили сипучі продукти. Зберігається в одному із залів хоругва останньої Січі (решта були вивезені в Москву), яку віднайшов вчений та засновник музею Дмитро Яворницький(1855-1940 рр.) – історик, археолог, етнограф, письменник, лексикограф. З 1905 року й до кінця своїх днів постійно жив у Катеринославі (з 1926 року Дніпропетровськ) і очолював місцевий історико-археологічний музей. Щоб мати уявлення про місця, де доводилося бувати запорожцям під час своїх походів, Яворницький об’їздив Туреччину, Іран, Палестину. Як сам писав, він “слідами запорожців обійшов увесь світ”. Тому не дивно, що Ілля Рєпін на картині “Козаки пишуть лист турецькому султану” зобразив Яворницького у центрі полотна писарем. Адже його вклад у дослідження козацтва і справді неоціненний.
А особливо багатий на пам’ятники козацтва Нікопольський район області. Саме у ньому поховано останки тіла кошового отамана Івана Сірка. Він – соратник Хмельницького, учасник Визвольної війни українського народу середини ХVІІ століття, провідник козацтва в походах проти Османської імперії і Кримського ханства.
Катеринослав виробляв аж 300(!) сортів пива
Зберігаються в музеї і більш “свіжіші” експонати. Наприклад, є факти, що на Дніпропетровщині виготовляли броньовану сталь для Чорноморського флоту. Тут потужно розвивалась пивна галузь. У ХІХ столітті в місті був пивзавод, який виробляв аж три мільйони літрів пива в рік (всього 300 сортів алкогольного та безалкогольного), і його поставляли до імператорського двору.
Є інформація, що навіть йод професор Писаржевський отримав також у Дніпропетровську. Правда, то зараз це місто носить таку назву. А у 1783 році указом Катерини II на півдні України було створено Катеринославське намісництво, що об’єднало Азовську та Новоросійську губернії. Намісник краю Григорій Потьомкін мріяв про велике місто, схоже на Петербург. Це мала бути третя південна столиця Російської імперії. Серцем Катеринослава називають Свято-Преображенський собор, де сама імператриця разом з Потьомкіним закладала камінь. Нинішня його огорожа – фундамент, де мав вирости храм. Однак у 1791 році Потьомкін помер, а інший намісник збудував менш скромний собор. Значно скоротилися й грошові надходження у розбудову міста. Після Катерини II її син Павло I у 1797 році перейменував місто у Новоросійськ. Лише імператор Олександр I у 1802 році повернув місту попередню назву.
Тепер Свято-Преображенський храм діючий, хоч у радянські часи був... музеєм атеїзму. Зберегти його вдалося саме завдяки Яворницькому. Він, зачувши, що храм мають зрівняти із землею, а на його місці збудувати величезний пам’ятник Леніну, сам запропонував зробити музей атеїзму. І хто б міг заперечити! Отак і вдалося вберегти храм. Неподалік від нього – будиночок Дмитра Яворницького. Як на таку видатну особистість, яка так багато зробила для міста, – досить скромне помешкання. Неподалік у парку імені Шевченка (до речі, науковці припускають, що тут побував сам Кобзар) – Дніпропетровський університет. Колись це була літня резиденція Потьомкіна, де проходили бали. Саме в цьому районі міста збереглася стара забудова. Хоча, як відомо, 85 відсотків будинків у роки Великої Вітчизняної війни, коли німці відступали, спалили.
До речі, саме на берегах Дніпра велися жорстокі бої з фашистськими загарбниками. Про це в історичному музеї свідчить діарама – визвольна битва за Дніпро. Цілоткане полотно вражає своїми розмірами: 840 кв. м, висота –14 метрів, ширина – 60. Ця найбільша діарама в Україні й одна з найкрупніших в Європі була відкрита у 1975 році. Тому й не дивно, що дніпропетровці, особливо старше покоління, так шанобливо ставляться до Дня Перемоги та всіх подій, пов’язаних з визволенням міста та краю.
Дніпропетровський історичний музей імені Яворницького, якому цього року виповнюється 160 років, – один з найдавніших в Україні. Ще один такий унікальний створили в обласній раді. Це музей місцевого самоврядування чи не перший в Україні, де зібрані експонати про перші віче ще з ХІ століття. Всього ж тут розмістили їх чотири тисячі (такою кількістю не може похвалитися, мабуть, жодна обласна рада). Тут і комп’ютерні матеріали, і давні фотографії, і газети, і навіть диванчик Брежнєва.
У самому ж місті сьогодні проживає понад мільйон жителів. А обласний центр так розбудувався, що нині за територією такий, як Санкт-Петербург чи пів-Москви...
Марія ДУБУК,
Дніпропетровськ – Луцьк
| Comments: |
