Людина-магніт

Володимир Бондарчук – людина-унікум. Він візуально  визначає величину людського біополя, шукає безвісти зниклих людей за допомогою фото, до його тіла по-справжньому прилипають металеві предмети, а екстрасенсорні здібності яскраво проявилися у відомому реаліті-шоу “Битва екстрасенсів”. Водночас 68-річний київський біоенерготерапевт вважає, що українська “Битва екстрасенсів” радше схожа на “побиття екстрасенсів”. Був лідером у «Битві екстрасенсів»
Зустрічі з відомим біоенерготерапевтом, які пройшли у Луцьку, Рівному, декількох містах на Львівщині, викликали пожвавлений інтерес у людей.
– Володимире Гнатовичу, на недавній всеукраїнській “Битві екстрасенсів” Бондарчук з-посеред 25 учасників був головним фаворитом. І раптом вирішили покинути це дивовижне шоу. Чому?
– Я людина принципова. Не люблю нещирості, принизливого ставлення до людини, а це, на жаль, на шоу було. Причому із самого початку змагань, коли мені, приміром, на виклик до знімальної зали довелося прочекати майже цілий день. Загалом на шоу я відчував себе піддослідним кроликом, а не людиною, до якої має виявлятися елементарна повага. Тому й припинив свою участь у шоу. Незважаючи навіть на те, що мав реальні шанси на перемогу, захопивши лідерство з першого туру. Там, до речі, я став єдиним з учасників, хто безпомилково визначив “живого лицаря”. Ми заходили у зал, де стояло двадцять повностатурних лицарських панцирів. Дев’ятнадцять – порожніх, і лише за одним був схований чоловік. На відстані за допомогою навіть сильного біополя визначити “живого лицаря” було нелегко, але мені це вдалося.
 – Тут, напевно, далася взнаки Ваша попередня практика – відшукувати безслідно зниклих людей за допомогою фото…
– Вперше став шукати через фотографію почався з випадку, який стався ще при Союзі. До однієї родини, яка мешкає у Київській області, прийшла страшна звістка – 20-річний син Сергій, проходячи військову службу за кордоном, загинув у бою. Невдовзі привезли цинкову труну. Звичайно, запаяну. Опустили її в могилу, поставили хреста. Прикріпили до нього фотографію загиблого юнака. Але мати підсвідомо відчувала: похований не її син, її Сергій – серед живих. Куди тільки не зверталася згорьована жінка, куди тільки не писала – скрізь усе списували на материнські почуття: мовляв, мати ніколи не змириться з втратою єдиного сина. Я ж сприйняв листа від згаданої жінки дещо по-іншому. Ніби читаючи між рядками, відчув, що біополе Сергія існує. Це підтвердила й надіслана пізніше фотографія. Детальний аналіз дозволив зробити висновок: 20-річний юнак не загинув, він потрапив у полон, але невдовзі обов’язково дасть про себе знати. Через два місяці все підтвердилося – і радості батьків не було меж. Наразі ж схожих випадків прояснень по фотографіях (у більшості, на жаль, сумних) на моєму рахунку не злічити. Хоч, звичайно, без прорахунків не обходилося.
Ложка до лоба приклеїлася без клею
– Володимире Гнатовичу, про свою підвищену магнетичність говорите як про спадок.
– Більше того, магнетичність передалася і моєму синові Ігорю. А вперше цю незвичну особливість свого тіла я відчув випадково. Взяв у руки ножа, врізав ним скибку хліба і хотів покласти на місце – як раптом відчув, що ніж не хоче відлипати від пальців. У Національному інституті біоенергетичної хімії, де довелося пройти обстеження, підтвердили, що я наділений потужним біополем, здатним впливати на біополя інших людей, а також магнетичністю, у сотню разів більшою, ніж у простої людини. Причому вона не безконтрольна, а підвладна думці, тобто нею “власник” здатен керувати.
Це вміння, між іншим, Володимир Бондарчук яскраво продемонстрував перед глядачами, яких у залі зібралося сотень зо три. Чоловік-магніт приклав до лоба величезну металеву ложку (довжиною до півметра і вагою три кілограми), і вона зависала, немов зчепилася з тілом за допомогою суперклею. Через деякий час біоенергетик наказав своєму організмові розмагнітитися – і ложка з брязкотом впала на підлогу.
– Ви на початку першого прем’єрства Юлії Тимошенко передбачили, що вона вже восени піде у відставку.
– Було таке. Причому винувата тут сама Юлія Володимирівна. Знаєте, чому? Бо вона перекрила собі біоенергетичний простір. Можливо, хтось помічав, що у залі парламенту до ложі, де сидять представники Кабінету Міністрів, колись була невелика хвірточка. Юлія Володимирівна мала зробили лише одне: коли після обрання і привітань прямувала у згадану ложу, відчинити хвірточку лівою рукою. Тоді перед нею відкривався б чистий енергетичний простір. Але вона потягнулася до хвірточки правою рукою, тим самим поставивши шлагбаум для свого біополя.
 – А тепер, будь ласка, про майбутню президентську гонку. На кого із претендентів “на папаху” чекає подібний шлагбаум?
– Можу сказати лише одне: наступним Президентом України стане людина, прізвище якої починається на останню букву в алфавіті.
Сергій Новак,
Рівненська область

• Нравится
•