Коли Ук Дар Чану виповнилося 9 років, у Камбоджі почалася громадянська війна. Її жертвою став його батько, королівський генерал, котрий виступив проти заколотників – червоних кхмерів. Після його вбивства усю генеральську сім’ю вислали у джунглі на самовиживання. Не всім вдалося перебороти труднощі. Два десятки родичів померли від ран та голоду. Натомість Ук Дару пощастило. Він навчився полювати з арбалетом, захищатися від диких звірів, лікуватися цілющими рослинами. Зрештою, саме рослинами зцілився після укусу отруйної змії. А ще в одному з племен навчився премудростям бойових мистецтв. Їх довелося застосовувати безпосередньо у бою, адже, вийшовши з джунглів, хлопець пішов до війська і воював проти заколотників, які вбили його батька.
Після закінчення війни талановитий юнак вирішив розвинути свій творчий потенціал, тож вибрав для навчання Королівську школу мистецтв, а невдовзі був направлений на стажування у Київський державний художній інститут. Це, зрештою, і визначило його подальшу долю. Тут, в Україні, хлопець продовжив навчання, одружився з українкою Світланою. У Березані на Київщині поселився. А ще прийняв християнство і з Ук Дара став Михайлом. Нині разом з дружиною виховує двійко дітей – доньку та сина. Працює вчителем образотворчого мистецтва Березанської школи мистецтв та інструктором тайквон-до у спортклубі.
– Моє серце помістило дві любові – до Камбоджі та України, – зізнається художник, – саме тому, коли напишу картину про камбоджійську екзотику, одразу ж з’являється бажання вималювати національний колорит України.
Таким двовимірним пластом позначена і виставка картин, яку вже бачили Київ, Москва, чимало українських обласних центрів. Нині вона “зупинилася” у Дубенському замку на Рівненщині. Привезені у місто картини різнопланові. Як за ментальністю, де представлені українська та камбоджійська культури, так і за манерою творення. Є тут картини, виконані олійними фарбами на полотні, олівцем безпосередньо на папері. Є образ української скрипальки та камбоджійської танцівниці, “Джунглі в Анкорі” і куполи українських храмів.
– Зараз настільки вразився Дубенським замком, що перенесу його на полотно. Я себе відчуваю українцем і намагаюся художнім талантом віддячити Україні, яка зробила мене щасливою людиною.
Попри це в Ук Дара (Михайла) Чана є мрія, щоб його виставка побувала на батьківщині у Камбоджі. За словами художника, вона могла б набагато краще від політиків зблизити два народи.
Сергій НОВАК,
Рівненська область
Comments: |