120-кілограмового чоловіка підняв мізинцем
Були колись богатирі – одним мізинцем піднімали дев’ятипудовий камінь, жонглювали півцентнерними гирями, як м’ячиками, зрушували з місця стопудові валуни… Ці та інші рекорди давніх силачів наразі заповзявся перевершити український Геракл, неодноразовий номінант “Книги рекордів Гіннесса”, майстер спорту міжнародного класу 30-річний Дмитро Халаджі. У місто Радивилів Дмитро зі свого рідного Комсомольська (Донецька область) завітав як учасник та почесний гість чемпіонату України з пауерліфтингу.
Пережив сім операцій
У Радивилові Дмитро продемонстрував нові силові досягнення: розірвав дві пари кайданів, у які його закували, забив рукою у товсту дошку десяток цвяхів, підняв над головою одним мізинцем 120-кілограмового чоловіка, зігнув для “презенту” місцевій публіці зо два десятки монет… А невдовзі через Дмитра має переїхати комбайн та гусеничний трактор. Від такої інформації, чесно кажучи, очі на лоб полізли. Однак, запримітивши цей подив, Халаджі пояснив: “Через мене вже переїжджали легкові автомобілі, три вантажівки та колісний трактор загальною вагою 16 тонн – і, як бачите, я живий-здоровий”.
Зрештою, щодо здоров’я, то з дитинства йому довелося перенести сім операцій та дванадцять переливань крові: облився кип’ятком. Було навіть, лікарі не давали жодної гарантії, що виживе. А він не тільки вижив, але й свідомо почав вдаватися до фізичних навантажень, аби набратися сили. Самотужки збудував тренажер, де і займався силовими видами спорту щодня не менше години. Опісля продовжив заняття у секції боротьби. А років десять тому, відчувши справжню фізичну досконалість, Дмитро Халаджі вирішив серйозно зайнятися підкоренням рекордних вершин. Цим загорівся, коли у лікарняній палаті перечитав книгу про Іллю Муромця.
– Я подумки уявляв себе на його місці, – каже Дмитро, – і мимоволі вірив, що ставши дорослим, почну творити щось подібне. А потім, коли мені виповнилося вісім років, побачив виступ унікального богатиря Юрія Артьомова, який гнув підкови, рвав залізні ланцюги, жонглював гирями. На мене усе це справило неймовірне враження, і я поставив собі за мету стати схожим на нього. У 20 років я уже повторював усі трюки Артьомова. А почав свою силову практику з... кочерги – чомусь захотілося її зігнути. Зігнути то зігнув, а випрямити не встиг – мама побачила і заклякла від подиву.
Прадід виступав перед царем: поборов ведмедя
– Не тільки повторити, а й перевершити міфологічні досягнення колишніх силачів – це стиль життя, – стверджує рекордсмен. – Зараз на моєму рахунку майже два десятки рекордів, а перший був встановлений чотири роки тому в цирку. Тоді я перевершив досягнення, яке “трималося” 2600 років. Річ у тім, що при розкопках Олімпії у Древній Греції знайшли камінь вагою 143 кілограми: “Я, Бібон, син Фола, зумів відірвати цей камінь від землі і підняти його однією рукою над головою”. Багато спортсменів намагалися повторити це досягнення. Втім, доходило лише до 118 кілограмів. І то за методом штангової тяги. Я ж повинен був взятися за спеціально прироблену до каменя ручку. Коли привезений для рекорду камінь поставили на вагу, то він виявився майже на тринадцять кілограмів важчим від давньогрецького. І все-таки мені вдалося його підкорити! Присутній Президент Росії Володимир Путін вручив мені у подарунок золотого годинника. А представники “Книги рекордів Гіннесса” офіційно оформили це досягнення.
Зі встановлених рекордів Дмитро Халаджі особливо відзначає один з найнебезпечніших – “Кузню”: лягає на цвяхи, на нього кладуть три плити загальною вагою 700 кілограмів і починають розбивати їх кувалдами. Щоправда, під час одного з таких трюків травмував ногу. А згодом Халаджі підняв трубу вагою 1 тонна 22 кілограми і протримав її 12,5 секунди – так побив рекорд Тома Тофана, котрий у XVII столітті в Лондоні підняв три бочки, що заважили 800 кг.
Також Дмитро Халаджі підняв на спині 100 пудів солі на глибині 300 метрів у соляній шахті. Так він побив рекорд Іллі Муромця. За билиною, Муромець підняв стопудовий камінь.
– Насправді я на своїх плечах підняв не 1600 кілограмів, а майже дві тонни вантажу, – уточнює Дмитро, – бо на стелажах тільки солі було 1600 кілограмів. Для краси поклали ще три шматки солі по 40-50 кг кожен, а для видовища зверху посадили шахтаря. Приплюсуйте ще вагу самої естакади – 240 кг! А у Книзі рекордів записали, що я підняв саме 100 пудів солі.
– Дмитре, для встановлення подібних рекордів потрібна неймовірна сила. Звідкіля вона черпається?
– Я вдячний Богу, що дає мені богатирську силу. Маю своїх духовних наставників. Мені передалися і гени: прадід Дмитро ще до революції був цирковим атлетом і навіть виступав перед царем Миколою ІІ у петербурзькому цирку. Там він поборов ведмедя, за що отримав від імператора 100 рублів. Прадід мав свою систему тренування. Я також тренуюся за власною, яку мені допомогли розробити знаменитості Валентин Дікуль та Василь Алексєєв. Звичайно, має бути хороше калорійне харчування. Коли був молодшим, за день міг відро молока випити, а зараз лише трилітрову банку. Намагався якось навіть невеликого барана подужати. Це було на Кавказі, там є звичай: богатир повинен з’їсти всю тушу, а інакше – кровна образа. Я їв, їв... Відчуваю: вже більше не можу. Слава Богу, господарі це помітили і зрозуміли. Зрештою, їсти багато – це не головне для силачів. Важливо, щоб їжа була збалансованою, підтримувала необхідні параметри. Що ж стосується моїх параметрів, то вони такі: вага – 125 кілограмів, розмір біцепсів – 53 сантиметри, ріст – 185 сантиметрів, 44-й розмір взуття.
А ось щодо Дмитрової сили у руках, то я її особисто відчув під час рукостискання. Здалося, ніби у лещатах побував.
Сергій НОВАК,
Рівненська область
| Comments: |
