Америка – не міф і не казка
На Флориду збирався у шапці-вушанці
Вперше Новий рік зустрічаю у шортах та сандалях на босу ногу. Джозеф Корні, на запрошення якого я прилетів у Сполучені Штати Америки, не втримавшись, вибухає гучним сміхом. Красномовний жест, який імітує зав’язування під бородою шнурків на опущених вухах шапки-вушанки, без слів пояснює причину цих веселощів. У Флориді я готувався з’явитися у модному хутряному картузі, який придбав у Луцьку після повідомлення зі США про зниження температури аж до 12 градусів. Норкову шапку-вушанку як об’єкт постійних кпинів цивілізованого світу рішуче забракував. Добре, що уже перед самим від’їздом з’ясувалося, що прогнозовані синоптиками 12 градусів будуть не з мінусом, а з плюсом. І хоча для Флориди це те ж саме, що для України 20 градусів морозу, я все ж таки хутряний картуз не взяв.
І ось я у Флориді, де віти апельсинових дерев гнуться від дозрілих золотистих плодів, а на фоні різнокольорових пишних троянд Санта Клаус на запряжених оленями засніжених санях везе людям Новий рік! Така вона, перлина всієї Америки, де 350 днів у році яскраво світить сонце, середня річна температура сягає далеко за 20 градусів тепла, а широкі лани, схили та видолинки вкриті суцільними зелено-золотистими апельсиновими гаями. Тож недаремно Фрорида у перекладі означає “благодать”.
Потрапити до американця в хату – «ноу проблем»
Для імміграційної служби США закон понад усе. Розраховувати на отримання нової візи для повторного в’їзду в країну у разі зафіксованого порушення за попередньою, а тим більше, депортації зі США – справа безнадійна. Попереджений про це, з цікавістю знайомлюся з містом Тампа, де маю перебувати. Місто як місто, хоча на жодне з тих одинадцяти в європейських та азійських країнах, у яких довелося побувати до приїзду у США, не схоже.
Насамперед за своїми розмірами. Скажімо, більше за кількістю населення від Луцька разів у п’ять-шість, за протяжністю перевищує його щонайменше разів у п’ятнадцять. Тампа – справжнє місто-ліс. Є у ньому, звичайно, і висотні, понад тридцять поверхів, будинки, є бізнес-центр з широкими вулицями та проспектами, але не це визначає його обличчя. Тампа – це багатовікові могутні дуби, високі та стрункі пальми, розлогі туї, а серед усього цього лісового розмаїття, залежно від достатків кожного – будиночки, будинки, котеджі і справжні палаци жителів міста.
До речі, про жителів. Якщо вас зненацька посеред вулиці застане короткочасна тропічна злива, а це суцільна стіна води, крізь яку вже за метр нічого не видно, не лякайтеся. Двері кожного будинку завжди відчинені, і ви спокійно можете перечекати негоду. Якщо заблукали, також не панікуйте. Вам не тільки покажуть дорогу, а й проведуть чи підвезуть, куди треба. Якщо ж не знаєте мови, вас будуть слухати та уважно спостерігати за вашими жестами, доки вам самим не набридне. Але перехожий буде зупиняти інших, а ті – ще інших, поки вас нарешті зрозуміють.
Але, не дай, Боже, якщо хтось, перебравши міру або внаслідок поганого виховання, почне непристойно поводитися. Окрім різноманітних покарань для вуличних хуліганів і дебоширів, Тампа має свою міську в’язницю, яку, до речі, “відвідав” наш землячок – колишній сумський, а перед цим донецький губернатор Володимир Щербань (знав же, бестія, куди тікати). Тут, у Тампі, за повідомленнями світових ЗМІ, 12 жовтня 2005 року і пов’язали його співробітники внутрішньої безпеки Сполучених Штатів. Через тиждень адвокати зробили спробу визволити під заставу, але до бажаного наслідку вона не привела. Ще через тиждень спробу повторили, проте американські судді були непохитні – замість звільнення ухвалили вердикт про депортацію його в Україну. Для подальшого забезпечення нарами вітчизняного походження. Тут проти Щербаня було порушено аж п’ять(!) кримінальних справ. Він ще й погрожує здерти з держави, цебто зі всіх нас, українців, кругленьку суму. За завдану йому моральну шкоду.
Анатолій ОЛЕКСЮК,
Луцьк-Нью-Йорк-Тампа-Луцьк
| Comments: |
