На одне робоче місце – 15 безробітних
Нещодавно вітчизняні соціологи проводили опитування серед наших співвітчизників: чого вони найбільше бояться? Отримана відповідь не здивувала. Найбільше українці бояться втратити роботу і захворіти. Фахівці ще минулого року передбачали серйозні кризові явища на ринку праці: значне безробіття у межах від чотирьох до дев’яти відсотків, зростання заборгованості по заробітній платі, перехід на неповний робочий тиждень. Щодня надходять нові повідомлення про скорочення, зупиняються заводи, розпочався спад виробництва.
У Західній Україні завжди був більшим рівень безробіття, так склалося історично. В радянські часи це намагалися вирішити шляхом будівництва великих промислових підприємств в обласних центрах. Ті часи давно минули. У зв’язку з кризою ситуація на ринку праці різко не змінилася, стверджують в обласній службі зайнятості. Рівненська і Тернопільська області за рівнем безробіття нас переганяють.
Про ситуацію на ринку праці Волині в першому кварталі розповіла директор обласного центру зайнятості Раїса Кучмук:
– Державна служба зайнятості – це посередник між роботодавцем та безробітним. На обліку останніх перебуває майже 24 тисячі осіб. Влітку минулого року було 15-17 тисяч людей. У першому кварталі за сприяння центрів зайнятості знайшли роботу майже 5 тисяч громадян. До оплачуваних громадських робіт залучено 1820 безробітних. До нас надходять і пропозиції роботи, хоч їхня кількість зменшилася. Щомісяця – 1600-1700 вакансій. При навантаженні 15 людей на одне місце, здавалося б, повинна бути конкурентна боротьба – це ж ринок. Але ми цього не бачимо.
Фахівці служби зайнятості зафіксували негативну закономірність: зменшення заробітної плати та соціальні виплати провокують пасивність населення. Люди відмовляються від працевлаштування! З одного боку мізерні зарплати, з другого – можливість одержання соціальних допомог. Втрачено мотив працювати. Соціальні допомоги заколисують наших громадян. Навіть якщо пропонують громадські роботи, то люди відмовляються. Дуже важко переконати безробітного, щоб ішов працювати. Середня соціальна допомога для малозабезпечених становить 754 гривні, для багатодітних – 795 гривень.
Раїса Кучмук розповіла про кілька позитивних прикладів на всю область, коли люди відмовляються від соціальної допомоги. У Старовижівському районі мати семи дітей працює на інкубаторі. Відмовилася від належної їй допомоги, бо людина хоче трудитися. У Ковелі жінка втратила роботу і стала на облік в центрі зайнятості. Вона могла б півроку отримувати допомогу. Коли їй запропонували роботу прибиральниці, то жінка відмовилася від соціальних виплат і одразу стала працювати. Але це поодинокі випадки.
Директор центру зайнятості акцентувала увагу на ще одному моменті – заборгованості по заробітній платі:
– У якій державі є щось подібне? Навпаки, в кризу потрібно людей підтримати. У нас, думаю, штучно створена ота невиплата заробітної плати. Є інші обмеження – не підвищувати. Скажіть, який волинський підприємець продав свого джипа, щоб заплатити людям зарплату?
Скорочуються обсяги виробництва і зменшується попит на робочу силу. Розумні керівники на великих підприємствах не хочуть втрачати своїх кваліфікованих фахівців, яких так важко укомплектовували. Тому і переводять людей на неповний робочий тиждень. У Волинській області на 93 підприємствах майже сім тисяч людей працюють у режимі неповної зайнятості та дві з половиною тисячі перебувають у безоплатних відпустках. І цей процес триває. Вже подано списки на вивільнення понад 3400 працівників. У такій ситуації найбільше потерпають громадяни передпенсійного віку, справжні професіонали. Наприклад, з 57 вивільнюваних з кондитерської фабрики таких людей 26. Шість підприємств повідомили центри зайнятості про початок простою, що може призвести до часткового безробіття понад двох тисяч працівників.
Кость ГАРБАРЧУК,
Волинська область
| Comments: |
