Тут молилися Богдан Хмельницький і Петро I
{mosimage}“Крехівська обитель! Небагато збереглося в Україні місць, де земля так єднається з небом, а небо стає таким доступним; де історія і сучасність творять одне ціле, а пам’ять про минулі віки спонукає до шанобливої призадуми над змістом людського життя. І хоча чотириста років минуло з часу заснування монастиря, здається, що лише один день віддаляє нас від тих часів, коли були покладені підвалини першої церкви. Проте давні покоління монахів відійшли давно по небесну нагороду, лиш монастир, плід їхніх трудів і молитви, повсякчасно свідчить про талант і далекоглядність його будівничих...” Таким бачать свій монастир крехівські монахи Чину Святого Василія Великого. У тутешніх печерках оселилися перші монахи
А тих, хто потрапляє сюди вперше, він вражає насамперед краєвидами і надзвичайною гармонією, яка притаманна монастирям. Засновники Крехівського, як і Унівського, Зарваницького, Підкамінського, теж вибрали напрочуд дивовижну місцину. Складається враження, що сам Господь підказував ченцям місця для їх обителі. Крехівський монастир, що на Львівщині, розташувався в низині гори Побійна. Далі від нього, десь за два кілометри, ближче до села Фійна, є “скеля Тимоша” з двома печерами. Саме сюди ще на початку XVII століття дісталися два ченці-священики Йоіл та Сильвестр. За всіма достовірними даними, вони прибули у Західну Україну з Греції. Є припущення, що спочатку Йоіл перебував в Унівському монастирі. Хоч печерки, у яких вони поселилися, надто малі, проте в одній з них ці монахи проживали, а друга слугувала за церковцю. Згодом вони збудували собі якусь хатину для помешкання й каплицю Благовіщення Пресвятої Богородиці, а неподалік від печер, у лісі – церкву святих Петра і Павла.
Через деякий час Сильвестр та Йоіл звертаються до Белзького старости Станіслава Жолкевського з проханням виділити землю для монастиря. Саме він був його фундатором. Перша згадка про обитель датується 1618 роком.
У 1628 році Крехівський монастир отримав привілеї від самого патріарха Константинопольського Кирила Лукаріса, що давало йому право підпорядковуватись лише православному патріарху. Першу церкву, Преображення Господнього, у 1633 році посвятив тут митрополит Петро Могила, який на той час перебував у Львові. За життя Йоіла був збудований ще й дерев’яний храм Святого Миколая Чудотворця. Ці обидва монахи залишили для ченців настанови щодо правопорядку та дисципліни перебування у монастирі.
Національно-визвольна війна під проводом Богдана Хмельницького не оминула й обитель. Є перекази, що великий гетьман був у монастирі, йдучи походом зі Львова до Жовкви. У ті непевні часи постало питання про зведення навколо монастиря охоронних стін. Король Михайло Корибут Вишневецький дав дозвольну грамоту на це, і з часом дерев’яні укріплення змінили муровані з бійницями, вежами, валами і ровами.
Навіть затятий комуніст охрестив свою дитину
А коли 1672 року гетьман Петро Дорошенко, підтримуваний турецько-татарським військом, пішов війною на Польщу, Крехівський монастир мало не зруйнували. Сталося так, що там була козацька залога під орудою ще молодого Івана Мазепи. І з необережності звідти пальнули гарматою й поцілили у намет, де перебував племінник хана Селім-Гірея. Лише дипломатичне втручання самого Дорошенка і велика грошова компенсація вберегли монастир і козаків від знищення. Як бачимо, цю обитель відвідало чимало визначних людей, був тут пізніше й Іван Франко. А 1698 року – навіть російський самодержець Петро І, якого привели сюди події Північної війни зі шведами.
У 1721 році монастир підпорядковується Римському престолу і з православного стає греко-католицьким. Зрозуміло, що з роками він розбудовується і відбудовується. Дерев’яні храми переносяться, а на їхньому місці з’являються муровані.
У 1770 році до Крехівського монастиря дійшла епідемія чуми, яка викосила усіх монахів (їх там проживало двадцятеро чоловік). Живим залишився лише ігумен отець Сильвестр Мальський. За австрійського панування церковне життя Галичини пережило неабияку кризу, однак цей монастир продовжував діяти, чому посприяли чудотворні ікони Пресвятої Богородиці, св. Миколая та Преображення, які збирали тисячі прочан. Перша світова війна теж завдала чималої шкоди для тутешніх монахів, особливо при окупації Західної України Польщею. Майно було конфісковано, а монахів відправлено до польського концтабору. Особливо пограбували бібліотеку й архів. Частину книг повернули 1924 року.
Ще страшніше випробування випало на долю Крехівського монастиря після приходу на Західну Україну совєтів. А 1946 року його взагалі ліквідували: одних монахів запроторили у тюрму, інших – на заслання. Сам монастир був дощенту пограбований й понищений. А згодом тут відкривають інтернат для дітей з фізичними й розумовими вадами, директором якого був войовничий комуніст. Проте коли у нього народилася дитина й стало зрозуміло, що вона не розвивається, а лікарі нічим не могли допомогти, його напоумили звернутися до отця Антонія, якому вдалося залишитися неподалік обителі. Отець сказав директору, котрий завітав мало не серед ночі, що зможе допомогти, якщо дитину охрестити. Навіть запеклий комуніст послухав монаха. Згодом отець Антоній сказав, що проблема у молоці матері, й порекомендував відповідну їжу для немовляти. І воно одужало.
Нове відродження Крехівського монастиря розпочалося на початку 1990-х років, коли сюди з Гошева прийшли брати-василіяни. Чималу допомогу вони отримали від української діаспори. Зараз тут перебувають молоді монахи, яких готують до чернечого життя або ж до здобуття богословської освіти.
Монастир має свої святині, які вдалося вберегти у найважчі роки: чудотворну ікону святого Миколая (її приніс ще Йоіл) та Пречистої Діви Марії Верхратської (потрапила сюди з польського села Верхрати), що прославилася багатьма дивами й була коронована 1688 року. Монастир, як і раніше, збирає до себе чимало паломників, особливо у дні відпусту (на літнього Миколая, Преображення Господнє й Покрову Пресвятої Богородиці). Сюди приїздять і ті, кому небайдуже духовне життя, хто цікавиться нашою історією та відомими історичними пам’ятками.
Ольга ЖАРЧИНСЬКА,
Львівська область
| Comments: |
