у Штатах не бачив п’яних
Іван Парфенюк
Небож Івана Миколайовича познайомився з дівчиною-американкою (українського походження) по Інтернету. Незабаром вона приїхала в Україну, і молоді люди одружилися. Мешкають у місті Сакраменто, куди небіж згодом забрав і свою матір.
Це адміністративний центр штату, є своєрідною столицею Каліфорнії. Саме там розташована резиденція губернатора Арнольда Шварценеггера. Прогулюючись біля тамтешнього «білого дому» (зовні дуже схожого на той, що у Вашингтоні), гість з України бачив і його господаря. Якраз тоді фермери з усього штату проводили маніфестацію, вимагаючи збільшити подачу води у господарства (Каліфорнія – засушливий край, бо дощі влітку там рідкість). Арнольд вийшов з промовою й говорив хвилин десять. Йому поаплодували, він пішов у резиденцію, а маніфестанти продовжили свою акцію. Побував у тій резиденції й Іван Миколайович.
– Туди заходити вільно кожному, – розповідає він. – Тільки на вході тебе обстежить охорона металошукачем, чи не маєш при собі зброї. Кабінет Шварценеггера на першому поверсі. Біля дверей – поліцейський. Зрозуміло, просто так до губернатора не пустить. А от в кабінети колишніх губернаторів, котрі чимось прославились у штаті, – будь ласка, адже вони там як музеї.
– Але ж, мабуть, не тільки Шварценеггером запам’яталася Вам Каліфорнія?
– Передусім дбайливим ставленням до людей похилого віку. Наприклад, моя сестра тричі на тиждень відвідує пансіонат. Крім безплатного триразового харчування, там відвідувачам дають змогу послухати різноманітні лекції, організовують зустрічі з цікавими людьми тощо. Усе це за державний кошт. За догляд немічних держава платить доглядальникам також не малі гроші – тисячу доларів на місяць, навіть якщо доглядаєш родичів.
Як учителя, а в минулому ще й багаторічного директора вразило те, що в американських школах нікого не примушують вчитися. У кожному класі в кінці кожного навчального року учні здають іспити – у вигляді тестів, які надсилаються з федерального управління освітою. За цими тестами (перевіряють і оцінюють їх також незалежні, з федерального центру, фахівці) визначають не лише рівень знань кожного учня, а й загальний рейтинг школи (у нас же для рейтингу існує цілий список додаткових показників). Найгірше вчаться чорношкірі та мексиканці, а найохочіше – китайці. Навчання в американських школах розпочинається 13 або 15 серпня. Не святкують вони і «Перший дзвоник», а в календарі нема Дня знань. Тамтешній учитель незалежно від розкладу уроків мусить бути в школі не менше восьми годин, зате його заробітну плату із зарплатою українця навіть соромно порівнювати: за рік він (тут уже залежить від кваліфікації) може заробити від сорока до шістдесяти тисяч доларів.
– Чому найбільше дивувалися в Америці?
– Дивувала велика кількість диких тварин у містах, які поводилися там майже як ручні. Дивували місцеві рибалки, які випускали впійману рибу назад у водойму (а взагалі, найбільше людей з вудками – це емігранти з країн колишнього СРСР). За сорок днів перебування там не бачив жодного п’яного! Правда, волоцюга один трапився – на зупинці електрички сидів мулат непривабливої зовнішності й у відповідному одязі. Ніде не помічав платної вбиральні, бо вони є у кожному магазині, і ніхто за вхід туди грошей не бере.
Дивно було бачити, як деякі магазини роздавали безплатні обіди (зрозуміло, з метою піару), а поруч стояли люди з плакатами, на яких було написано, щоб не брали тих обідів, бо вони погані. Я вирішив спробувати: обід як обід. Але найліпше наїстися можна у тамтешніх китайських ресторанах. За вхід потрібно заплатити 10-15 доларів, а потім безплатно їж усе, що там виставлено, без ліміту і без додаткової оплати! А вибір вражаючий: я нарахував понад 130 страв – від екзотичних овочів і фруктів до не менш дивовижних дарів моря.
Микола Шмигін,
Волинська область
| Comments: |
