Після автокатастрофи заново вчився ходити і жити

Начальник головного управління агропромислового розвитку Волинської облдержадміністрації святкує своє 50-річчя. Що для нього означає день народження, робота та сім’я?– Кажуть, що дитячі мрії не завжди стають реальністю. Як склалося у Вашому житті?
– Взагалі-то я хотів податися у військові і навіть пробував свої сили  у Суворовському училищі в місті Калінін, що біля Москви. Але не склалося. Згодом, все добре обміркувавши, вирішив навчатися у сільськогосподарському вузі у Львові на агрономічному факультеті, бо там також була військова кафедра (так що я офіцер запасу). Однак чим більше навчався, тим більше захоплювався обраною спеціальністю і переконувався, що це – моє. Моїм шляхом пішов і брат Олександр, котрий також здобув фах агронома. Ще один брат, Володя, закінчив лісотехнічний навчальний заклад. А от Михайло з дитинства мріяв стати лікарем, але чомусь хотів бути, як я. Тому я йому написав з інституту великого листа, де все ж наполіг, щоб він спробував свої сили в медицині. Й тепер уже можу сказати, що з нього вийшов гарний лікар-травматолог, який і мені рятував життя.
– Ви з управління сільського господарства подалися працювати в село. Чиє це було рішення?
– Після вузу мав працювати у Маневицькому районі, однак мені запропонували управлінську роботу. Але через п’ять років я попросив, щоб мене направили працювати в село. Бо знав, що без практики, не знаючи виробництва, не можна в майбутньому бути гарним спеціалістом. Тож п’ять років обіймав у Заборолі посаду головного агронома, а згодом ще вісім років керував цим господарством. Приємно, що це сільгосппідприємство й сьогодні живе та  розвивається.
– Чи не шкодуєте, що присвятили себе саме сільському господарству і чи має аграрний сектор Волині шанс вийти на європейський ринок?
– Що обрав фах агронома – не шкодую. Бо сьогодні в агропромисловому секторі дуже багато роботи. Тож приємно, коли ти у цьому житті відчуваєш себе потрібним людям. А в нашій області є над чим працювати. Насамперед, це робота над тими 12 програмами, які підтримуються обласним бюджетом. А саме – технічне переоснащення, підтримка особистих селянських господарств. Ми виграли конкурс на утилізацію непридатних отрутохімікатів, тому, думаю, у цьому році на Волині ця проблема буде знята. Надалі область робитиме акцент на біологічному землеробстві, щоб наша земля приваблювала гостей як мальовничий край. Я переконаний, що при організованому розвитку крупнотоварного виробника, фермерських господарств та одноосібників, які мають організуватися у кооперативи, наша продукція вийде на європейський ринок (хоч вона вже й зараз там є). Тобто клопотів багато, і, можливо, за ними не можу приділяти достатньо часу своїй родині,  маленькій внучці. 
– Чи були моменти в житті, коли Ви якось по-іншому стали дивитися на життя?
– По-новому став цінувати кожну мить, даровану Богом, коли потрапив у страшну аварію, після якої був у комі кілька днів. Саме мій брат-лікар і прийняв доленосне у цій ситуації рішення. Знаєте, я вже мріяв, аби хоча б... їздити на інвалідному візку й просто бачити дружину та трьох своїх (тоді ще малолітніх) синів. Але з Божою поміччю луцькі лікарі мене повернули до життя. І тепер я бажаю і собі, і оточуючим тільки здоров’я, працелюбності, цінувати кожну хвилину та відчувати себе потрібним ближньому.
Марія ДУБУК,
Волинська область
Фото Миколи КОМАРОВСЬКОГО

• Нравится
•