Зупинив сина ножем у серце
Іванка любила батька, а він її слухався найбільше за всіх
«Не пив – був золотою людиною»
– У це важко повірити, – втирає сльозу Галина Воронко. – Він у нас був майстром на всі руки, ось тільки клята оковита забрала все: і талант, і розум, і життя. Коли не пив – золота дитина. Коли запивав, страшно та боляче було дивитися на нього. Особливо в останні два роки, відколи син розлучився з дружиною.
– Олександра 14 разів притягували до адміністративної відповідальності, – констатує заступник начальника Радивилівського РВ УМВС у Рівненській області Микола Саква, – за насильство у сім’ї та за порушення громадського порядку. Відбувався він штрафами, адмінарештами. Каявся, щоразу обіцяв, що виправиться. Але через певний час знову брався за чарку, яка й спричиняла усі біди – і дебош, і сварки, і скандали.
– Він і сам «на тверезу голову» усвідомлював, що далі так довго тривати не може, – каже Галина Воронко. – Одного разу його вже направляли до наркологічного диспансеру. Побув там тиждень. Але ми з чоловіком самі його достроково забрали звідти. Мовляв, він там, можливо, недоїдає, недосипає. А ще якраз у нього день народження був. Думали, цього лікування вистачить, щоб син опам’ятався... Якби не горілка, міг би стати великою людиною. Маю на увазі його художнє обдарування, яке йому передалося від батька. Та й другий наш син, Олег, теж художник. Він зараз в Англії, має свою художню студію, організував декілька виставок. Ось тільки вдома уже шість років не був. А у нашій хаті є одна його робота. Це портрет брата Сашка, на який я нині без болю та сліз дивитися не можу. Окрім малювання, Сашко робив ще й гарні пам’ятники, оздоблював будинки. Їздив на заробітки в Росію, хотів навесні знову поїхати. Але все сталося зовсім по-іншому.
Бив рідних ногами
Того злощасного дня Олександр прийшов в обідню пору до батьківської хати напідпитку. Мати почала мову про те, що треба допомогти Іванці (15-річна донька Олександра та Наталії, котра після розлучення батьків жила у дідуся та бабусі). Мовляв, у неї порвалися чобітки. Однак Олександр залишив «чобітки» поза увагою. Його найбільше схвилювало те, чому Януся, як називав доньку і яку, між іншим, слухався найбільше від усіх, пішла до мами…
Розмова з цього приводу продовжилася увечері, коли п’яний Олександр повернувся з гулянки. Своєї агресії він не стримав уже з порога, ногами відчинивши двері. Перепало матері, яку вхопив за волосся. А ще більше потерпів батько, який відпочивав у сусідній кімнаті. На нього, лежачого, посипався шквал стусанів. А потім, коли батько скотився додолу, син дав волю ногам. Відпочивши, він знову кинувся на батька. Ось тоді й вхопив 67-річний господар ножика, який лежав на столі і яким годину тому ремонтував швейну машинку… У колотнечі ніж несподівано опинився прямісінько у серці сина…
Хоч швидка допомога на виклик матері приїхала оперативно, життя Олександрові не вдалося врятувати. Ймовірним шансом на порятунок, як кажуть лікарі, могла бути ситуація, коли ніж залишався б у рані. А так його місце одразу ж заповнила кров, і смерть настала моментально.
Наразі господаря затримали, триває слідство, з’ясовуються усі деталі жахливої події. Щоправда, батька на похорон сина відпустили… А нині Богдан Олександрович, перебуваючи у лікарні під наглядом правоохоронців, не знаходить собі місця.
– Не вкладається у голову, як таке могло статися, ніби це якийсь страшний сон, – каже він. – Коли оглушений ударами прийшов до тями і побачив сина мертвим, хотілося втруїтися… Бо це ж син, якого я пестив, виховував, любив попри всі його вибрики. Синці з моєї голови зійдуть, а ось Сашка вже не вернути. Прости мені, сину!
Сергій Новак,
Рівненська область
| Comments: |
