скропила мати сльозами зошит,у якому синочок вивів перші слова…
На уроці соціально-побутової орієнтації вчать навіть сервірувати стіл
– З 1966 по 2000 роки це була школа для розумово відсталих дітей. Мабуть, саме ця назва і відлякувала багатьох батьків, адже на Волині є ще підлітки, які ні в якому спе-ціальному закладі не навчалися, не вміють читати. Батьки їх тримають вдома. Але у 2000 році була внесена поправка до статуту, і навчальний заклад став спеціальною школою-інтернатом для дітей, які потребують корекції розумового та фізичного розвитку, – розповідає його директор Тетяна Арендарук. – У нас навчається 92 дитини з Ратнівського, Камінь-Каширського, Турійського, Старовижівського, Любешівського та Ковельського районів і міста Ковель. Учні знаходяться на державному утриманні. Батьки за навчання не платять. Багато учнів з неблагополучних сімей. Тому любов, якої дитині не вистачає вдома, вона повинна відчути саме тут.
Тому для них створені затишні умови у гуртожитку, класах, дуже хороше харчування. Водночас вихованці інтернату почуваються вільно, можуть виходити гуляти. За роки навчання діти настільки здружуються, що переживають за кожним, як за рідним.
– Мабуть, ми не жили б так, якби не стороння допомога, – продовжує директор закладу. – Шефами інтернату є управління служби безпеки України у Волинській області, Рівненська корпорація «Братерство: Україна без кордонів», Камінь-Каширська церква християн віри євангельської, Ратнівський райвідділ міліції та завод «Ковельсільмаш», Скандинавська місія. За новорічні свята діти отримали по 11 подарунків (навіть вдома стільки не мають). З-за кордону благодійники надсилають дарунки адресно для кожної окремої дитини.
– Є люди, котрі не хочуть віддавати своїх синів та доньок в такі школи, як ваша.
– Наш навчальний заклад покликаний допомогти дитині знайти себе. Бо такі учні, як наші, не можуть осягнути ті знання, які дають у загальноосвітніх школах. До нас у перший клас приходять такі школярики, що часом дивишся і думаєш: коли з цього малюка виросте пристосована до життя людина? Адже багато хто з них не вміє навіть нормально говорити. Але проходять роки, і це стають вже зовсім інші діти: впевнені у собі, знають, як де себе поводити, вони не комплексують, багато що вміють. Наші випускники знаходять роботу. Наприклад, у нас були хлопчики з поганою мовою, поведінкою. Але зараз вони працюють у Ковелі на фірмі, доволі успішні спеціалісти. Є серед наших вихованців і бізнесмени. Тобто молодь відчуває себе потрібною. То чому б не дати їй такий шанс.
Урок «Замість мами»
– А як у них складається життя у сімейному плані?
– Так, ці діти в майбутньому створюють сім’ї. Навіть буває, що наші випускники одружуються між собою. Хоча деколи доводиться попостукати у батьківські серця, щоб все ж наважилися до нас приїхати. Був випадок, коли мама навідріз відмовилася від послуг школи. Ми запросили її сюди, вона ходила на уроки, цілий день придивлялася до умов – і... наступного дня привезла свого сина. Зараз задоволена, бо хлопчик почав писати. Вона обливала сльозами того зошита, де син виводив свої перші слова.
– А хто шукає для вас таких дітей?
– Всіх їх направляє до нас обласна психологічна медико-педагогічна консультація. У квітні-травні ця комісія приїде у Ратне. Був випадок, коли спеціалісти попопросили одну маму привезти до нас дитину. Вона послухалась і всі дев’ять літ ходила на цю комісію та розказувала іншим батькам, щоб вони не робили помилки і не замикали своїх дітей у чотирьох стінах.
Крім навчання, діти у школі-інтернаті опановують столярну справу, вчаться шити, вишивати.
– Тобто ми підводимо дитину до вибору професії, вона здобуває розряд, – додає Тетяна Михайлівна. – Наші учні дуже захоплюються фізкультурою. Вишивання зачаровує навіть хлопчиків. А предмет «Соціально-побутова орієнтація» діти називають «Замість мами»… Бо там їх вчать жити.
Марія ДУБУК, Волинська область
Фото Миколи КОМАРОВСЬКОГО
| Comments: |
