«Спалю себе, бо далі так жити не можемо»

Після того, як суд виніс жительці села Боремель Демидівського району, матері чотирьох дітей, Ганні Ткачук вирок – 4 роки позбавлення волі за вчинену крадіжку труб із занедбаного фермського приміщення, селянка на знак протесту зачинилася у власній оселі, підготувала каністру з бензином і у відчаї заявила, що при спробі арешту спалить і себе, і хату. Більше того, солідарність із засудженою проявили діти, які категорично відмовилися «піти в інтернат». Уже декілька днів сім’я тримає ось таку незвичну самооборону і водночас висловлює свої вимоги – закрити кримінальну справу, надати державну соціальну допомогу дітям, розрахуватися за майновий пай. Останнім часом ветха хатина над річкою Стир у Боремлі стала справжнім епіцентром подій – сюди навідуються правоохоронці, представники влади, різноманітних служб. Втім, господарі – Ганна (41 рік) зі своїм співмешканцем Євгеном (31 рік) – нікому не відчиняють дверей, заявляючи, що зневірилися і в людях, і в державі. Натомість нашого кореспондента вони таки пустили до хати, аби розповісти про свої проблеми.
– Ось бачите, як ми живемо, – заявила з порога Ганна Іванівна, показуючи на непривабливе житло, – і все тому, що не маємо роботи, а дітей якось треба доглядати. Їх у мене четверо. Двоє Василь та Аліна, яким відповідно 20 та 18 років, – від першого чоловіка. Ще двоє – від другого чоловіка (Наталці – 14 років, Міша ходить у четвертий клас). Донедавна ще якось справлялися з життєвими проблемами. А біда наша, по суті, почалася з того, що газовики приїхали відрізати нам природний газ. Борг становив 600 гривень. Пообіцяли, що найближчим часом погасимо його. Але де взяти гроші? Торік натрусили у колишньому колгоспному садку трохи яблук. Здали. Отримали сто гривень. Ще сто гривень викроїв зі своєї стипендії Василь. Він у нас в ПТУ вчиться. А решту? Вирішили піти випрошувати гроші від майнового паю, який нам належить від колишнього розформованого колгоспу. Але замість повної суми нам запропонували лише двадцять процентів. А це всього 53 гривні. Роботи теж не знайшли, хоч де тільки не шукали. Ось тоді й наважилися заробити так, як дехто нині заробляє, – здати крадений металолом. Словом, разом зі своїм співмешканцем та ще одним односельцем вкрали із занедбаного «безхозного» приміщення ферми сім труб з поїлками. Саме з отої ферми, де я колись працювала по догляду за худобою, де від важкої праці й втратила здоров’я. Здали труби на металоприймальний пункт – отримали 213 гривень. А ще 500 кілограмів зерна за оренду земельного паю. Ось таким чином і розрахувалися з боргами, пережили більшу частину зими. А потім знову накопичився борг, і газ нам таки відрізали. Більше того, за вчинену крадіжку відкрили кримінальну справу, засудили мене на чотири роки, співмешканця Євгена, який як тільки може допомагає сім’ї, – на три з половиною роки. А того, хто нам сприяв у крадіжці – на рік умовно. Я, звичайно, розумію, що крадіжка – це не вихід з положення, але що нам, скажіть, було робити, де шукати допомоги? Держава жодної копійки на дітей не дає. Колишній чоловік аліментів не має з чого платити. Роботи у селі не знайдеш. Ось так і потрапили у безвихідь. А тепер після рішення суду залишається лише одне – спалити себе. Бо виходу з тупика я не бачу.
 Після такого сплеску болю мені залишалося лише одне – заспокоювати сімейство, особливо Ганну з Євгеном, які наважилися на самоспалення, радити не робити крайнощів і вірити, що проблеми рано чи пізно вирішаться. Задля цього, власне, приїхали до Боремля представники різних служб, з якими того дня на обійсті Ткачуків довелося зустрітися. Односельчани ж, чесно кажучи, розділилися на два табори щодо вищезгаданої ситуації. Одні з них висловлюють солідарність з Ткачуками, інші засуджують їхні вчинки. Мовляв, у нас життя теж не з медом, але ж ми крадіжками не займаємося. А останнє, мовляв, за Ганною і раніше спостерігалося.
– Так, Ганна Ткачук уже неодноразово притягувалася до відповідальності, – заявляє дільничний інспектор Боремля Олег Ніколайчук. – Останній раз за порушення законодавства їй дали рік позбавлення волі умовно.
Зрештою, як заявляє Боремельський сільський голова Микола Нагорнюк, саме колишня судимість відповідно до законодавства стала підставою для такого великого строку. Та Микола Васильович вірить, що при апеляції до Ганни Ткачук застосують умовний термін.
Не менш важливим є й інше питання – хвороба засудженої. Раніше вона деякий час лікувалася у тубдиспансері, а останнім часом через життєві проблеми махнула рукою на болячку. Мовляв, будь, що буде. Натомість віриться, що медики у ставленні до Ганни Іванівни не керуватимуться подібним принципом.
Чому люди доходять до зубожіння, чому наважуються на крайнощі, чому діти не мають належної опіки – ні від батьків, ні від держави? Чому?
Тим часом Ткачуки продовжують тримати «облогу», а в кожному хатньому закутку розставлені посудини з бензином...
Сергій Новак,
Рівненська область

• Нравится
•