Боратинський Москвич подав руку сиротам
Після публікації у номері «Вісника і Ко» за 19 лютого цього року розповіді про сиріток Приймачиків із села Полиці Володимирецького району Рівненської області та про те, як напівсліпа бабуся доглядає двох своїх тяжкохворих синів, наступного дня подзвонив голова колективного сільськогосподарського підприємства «Боратин» Степан Москвич. Покликав до телефону мене.
– Я хотів би допомогти цим бідним людям, – сказав чоловік на іншому кінці провода.
Ми домовилися про зустріч. Їдучи в Боратин, я прикинув: ну, може дасть голова кілька кілограмів крупи. І за те Богу дякувати. Як добре, що в такі трудні часи знаходяться добрі люди, які подають руку в біді.
При зустрічі Степан Овсійович розповів про господарство, як хазяйнують в Боратині. Згадав і про кризу, і про те, що досі за зерно з ним не розрахувалися круті боси. Хліб взяли, а забули заплатити кілька мільйонів гривень. Словом, проблем вистачає. Поїхали ми на склад, і Москвич розпорядився видати кожній сім’ї по мішку гречки, цукру і борошна. Скажу щиро, у мене від зворушення стояли сльози в очах. Воістину царський подарунок, а може, швидше, людський. У вищому і кращому розумінні цього слова. Через кілька днів ми доставили продукти до адресатів. І Приймачики, і Дмитруки плакали від радості та вдячності, допитувалися ім’я їхнього благодійника, щоб за нього молитися Богу.
Низький Вам уклін, шановний Степане Овсійовичу! Побільше б нам таких Москвичів на білому світі. Хай Господь Вас береже.
Євген ХОТИМЧУК,
редактор
| Comments: |
