На футбольних полях будують хати, косять сіно та пасуть худобу,

Сьогодні, мабуть, у кожному селі є бари. Ростуть вони, як гриби після дощу. Інтерес до цих закладів зростає, зате зменшується до інших споруд – стадіонів та футбольних полів. Тому не дивно, що разом з розвалом колгоспів спортивні об’єкти у деяких селах також руйнуються.

Поки не буде актів на землю – все руйнуватиметься
– На сьогодні в області є 34 стадіони, 438 футбольних полів, 1544 майданчики, 14 тенісних кортів, – розповів Василь Шевчук, заступник начальника управління у справах сім’ї, молоді та спорту Волинської облдержадміністрації. –  За останні роки спортивні споруди будують все менше, тим більше, у селах. Стоїть питання про збереження того, що маємо. Цьому сприяє обласний фестиваль з фізичної культури і спорту, який проводиться впродовж 20 років, і щороку в іншому районі. Захід спонукає райони покращувати свої спортивні бази.

– Які пріоритетні види спорту для Волині?
–  Важка атлетика (ми входимо у десятку кращих в Україні, наші земляки є чемпіонами країни, учасниками олімпійських ігор) та веслування на байдарках. І до речі, багато дітей у професійний спорт приходять саме із сіл.
– Була хвиля дитячих смертей у школах, і з екранів телевізорів звучала думка, що потрібно переглянути нормативи, які діють на уроках фізкультури...
– Вони й так тепер занижені. Скажімо, з бігу на 100 метрів ще зо два десятки літ тому потрібно було показати набагато кращі результати, ніж зараз. І не маючи у селах спортивних залів, діти успішно виступали на районних та обласних змаганнях. Нині набагато кращі умови у школах, але буває, що немає успіху. Взагалі, будь-які випадки недомагань на уроках фізкультури – це результат ставлення до цього уроку самих дітей. Це колись учні були вимогливішими до себе і уважнішими до уроку фізкультури. А зараз вважають його якимсь непотрібним предметом. А ще велику роль відіграють батьки. Замість того, щоб відправити дитину займатися фізкультурою, купують їй комп’ютер, біля якого вона губить своє здоров’я.
– Часто доводиться в селах спостерігати таку картину: на футбольному полі пасуться коні, корови або стадіон напіврозвалений. Хто має оберігати ці об’єкти?
– В селах колись будували стадіони та футбольні поля в основному за кошти колгоспів. Сільгосппідприємства розпалися, а відтак, спортивні споруди залишились ніби нічийними. Дійсно, у багатьох селах ця земля змінила своє призначення. Тут і житлові будинки будують, і розорюють футбольні поля... Якщо відбудеться виготовлення державних актів на цю землю, то й спортивних об’єктів ніхто чіпати не буде. Поки що відповідні документи на такі споруди не в усіх селах є. Зрештою, там, де хоч одна людина займається спортом, обов’язково навколо себе згуртує колектив, наприклад, футболістів чи волейболістів. Бо все тримається на фанатах своєї справи, адже наші працівники, окрім робочого тижня, працюють ще й у вихідні дні, коли проходять змагання. І в основному власними силами доглядають стадіон, майданчик чи поля. Хоча якщо є розуміння місцевої влади, підприємства – то це дуже добре. Скажімо, в селі Боратин Луцького району силами сільської ради та сільгосппідприємства гарний будується спортивний комплекс. Отам дбають про сільський спорт!
– Багато волинських спортсменів по-доброму заздрять нашим сусідам-білорусам.
– Там підтримка фізкультури і спорту на рівні держави і президента. Брест, мабуть, має навіть кращу матеріально-спортивну базу, ніж Київ. Там всі міністри, як розповідають, в машинах возять спортивні костюми. Між Волинню та Брестською областю склалися дружні відносини, і ми їздимо туди на спартакіади. Займатися спортом у Бресті – одне задоволення. У нас також прийнято багато регіональних спортивних програм, однак на їх втілення виділяються дуже мізерні кошти. Тому маємо те, що маємо.
– Хоч Волинська область і маленька, але спрацювала в минулому олімпійському циклі успішно, – додав Василь Лукашович. – Наші спортсмени виступили на міжнародних змаганнях краще, ніж будь-коли. Приємно, що у професійний спорт багато дітей приходять саме із сіл, продовжуючи навчання в ліцеях та вузах. Наприклад, Богдан Токар з Любешівського району минулого року на чемпіонаті світу серед юніорів у Колумбії увійшов в десятку кращих, на чемпіонаті Європи був сьомим. Виходець з Камінь-Каширського району Юрій Чикида на чемпіонаті Європи серед юніорів в Албанії був восьмим. І якщо й надалі так буде, то у спорту є майбутнє. Коли в державі буде лад, стабілізується економіка, тоді більше коштів вкладатимуть й у розвиток фізкультури та спорту. Тоді, можливо, молоде покоління охочіше йтиме працювати у сільські райони. Бо поки що притік спортивних кадрів на Волині низький – чи то через не надто високі зарплати, чи тому, що віри в майбутнє немає.

Комп’ютерні ігри замінили фізкультуру?
Юрій Віткалюк, головний спеціаліст відділу у справах сім’ї, молоді і спорту Старовижівської райдержадміністрації, додав:
– Кадрове питання у фізичній культурі та спорті актуальне. Оскільки наш район має одну з найслабших спортивних баз в області, то відповідно і досягнення маємо не найкращі. Стадіон у райцентрі вже давно потребує капітального ремонту. 13 спортивних залів належать школам, то вони й доглянуті, чого не можу сказати про футбольні поля у селах, які колись будували колгоспи. Деякі з них розпаювали. Наприклад, у  Седлищі на місці так званого стадіону збудували церкву, у Буцині – віддали на городи, в Дубечному сіно косять і коней та гусей випасають. У Рудні було поле з освітленням, лавочками. Розвалили-розікрали. Кого у цьому звинувачувати? Самих людей, місцеву владу. Бо де сільський голова дбає, там і футбольні поля діють.
– До того ж, в дітей зараз немає такого бажання займатися фізкультурою, як колись. Її замінили комп’ютерні ігри, – додав Юрій Аркадійович. – Та й кваліфікованих спеціалістів не вистачає. Хоч у деяких селах є фанати своєї справи, але немає спортивної бази, як, наприклад, у Буцині.То в клубі, буває, збираються дітлахи, то у шкільній майстерні. Колись при сільських радах були координатори зі спорту, і це вирішувало багато проблем. Принаймні це була людина, яка всіх організовувала. Тепер все тримається на ентузіазмі, на старій гвардії, котра іноді власним коштом підтримує сільський спорт.
Марія ДУБУК,
Волинська область
Фото Миколи КОМАРОВСЬКОГО

• Нравится
•