Поселив у своїй хаті… мамонта

 

Хоча б тому, що тут «живе» мамонт, є справжні козацькі ядра для «оборони» і допотопний патефон для душевної розради. Ці та інші дивинки зібрав власноруч господар Андрій Паничевний, який охоче показує їх кожному, хто завітає до селянина у гості.Зуб довжиною понад тридцять сантиметрів
– Можна бути за спеціальністю будь-ким: вчителем, лікарем чи, приміром, агрономом, як я, – зазначає 87-річний Андрій Паничевний, – і водночас в душі виношувати інше покликання – історика шанувальника минувшини. Загалом, як на мене, кожна людина повинна цікавитися історією рідного краю. Моє ж захоплення почалося ще з дитинства, з кремнієвих кресал, козацьких люльок, які нерідко потрапляли у поле мого зору на довколишніх полях. А вже в зрілому віці зібралася ціла колекція знахідок, яка і зайняла місце у моїй хаті. У ній найцікавішим експонатом, звичайно, є кістяк мамонтів. На нього натрапили екскаваторники за нашим селом, коли розчищали річку. Нікому тоді до знахідки не було діла, її хотіли закинути в болото. Я ж вмовив чоловіків не робити цього. А далі буквально по частинах зібрав кістяка. У мене тоді не було жодного сумніву, що це – останки мамонта. Потім мою версію підтвердив відомий археолог Ігор Свєшніков. Зрештою, факти говорять самі за себе – один тільки зуб у довжину сягає більше тридцяти сантиметрів. Такі були лише у мамонтів.
У гарматному ядрі затаївся ланцюг
– Згадав про Свєшнікова, – продовжує свою розповідь Андрій Данилович. – Я щиро завдячую цьому справжньому патріоту тим, що він мене надихнув на археологічні дослідження. Я декілька разів брав участь у його експедиціях на полі Берестецької битви. У тому числі тоді, коли Ігор Кирилович намагався знайти козацькі гармати, загублені і затоплені на переправах. Одна з них знаходилася біля Добриводи. Щоправда, знайти там гармату так і не вдалося, але інших цікавих речей виявилося чимало. Я, зокрема, власноруч відкопав дві унікальні речі – козацьку викарбувану табакерку та бронзову іконку, які доповнили фондові експозиції. А ось у мене вдома з козацької доби є не менш цікаві предмети – ядра, які якимось чином не вибухнули. Причому одне з них доволі рідкісне, так зване ланцюгове. Виготовляли колись такі – з ланцюгом всередині. Коли вони розривалися, ланцюг летів на ворога і вражав його.
Голос Соломії лине  з «допотопного» патефона
 Ще однією родзинкою домашнього музею Андрія Паничевного є, як він сам заявляє, допотопний патефон. Йому вже близько сотні років, а ще доволі справно відтворює звуки на платівці. Він спочатку належав  Данилові Паничевному, а потім від батька перейшов у спадок до сина. А найбільше патефоном користувалася дружина Андрія Даниловича. Пані Євгенія фактично з повоєнного часу працювала вчителем у сільській школі, і часто грамофон ставав їй у пригоді. Відтоді й почало сімейство колекціонувати платівки, серед яких були й доволі рідкісні, як-от з голосом Соломії Крушельницької або ж виготовлені на першій українській фабриці грамзапису, що почала діяти у Києві в 1911 році. Частина старовинних платівок збереглася у домі й понині. Час від часу господарі «накручують і запускають» патефон, аби поринути у спогади, розрадити душу.
Кожен, хто буває у цьому домашньому музеї, приємно дивується побаченому, а заодно великому ентузіазму господаря, чий будинок дійсно наскрізь пройнятий історією.
Сергій Новак,
Рівненська область

• Нравится
•