Хлопець прив’язав маминого голого коханця до ноги коня, котрий поволік по землі до церкви
Ця трагедія шокувала не тільки мешканців села Борове, що у Рокитнівському районі на Рівненщині, а й усю околицю. Біля місцевого храму люди знайшли мертвим голого чоловіка, прив’язаного до... ноги коня. У закривавленому тілі люди впізнали колишнього односельчанина 29-річного Василя Шупрудька. Як виявилося, так йому помстився... син коханки.
«Я ж попереджав: ще раз побачу у себе в хаті – заб’ю!»
Сімейна драма сім’ї Шупрудьків розгорталася у всіх на виду. Чому не склалося життя у Галини та Петра? Однозначно відповісти ніхто не зміг. Звісно, у сільраді нікого очорнювати не стали. Та у Боровому говорять різне. Перешіптуються, що винна горілка, бо Галя пристрастилася до пляшки й Петро до чарки небайдужий. А ще кажуть, що чоловік руки любить розпускати. Мовляв, лупив Галю, як козу Сидорову, от і пішла від нього. Як би там не було, офіційно стосунки подружжя не розірвало, і, схоже, не поспішало цього робити. Розійшлися, чи, вірніше, роз’їхалися, давно – майже три роки тому. Не завадило сім’ї розбігтися й трійко діток – доти разом виховували двох синів та доньку.
Галя купила дім хоч і в тому ж селі, та далеко від Петрової хати. Діти пішли жити до матері, а батько залишився господарювати сам. Іван – найстарший син Шупрудьків. Кажуть, він не раз намагався врозумити непутню неньку, аби поводилася пристойніше, та вона не зважала на слова сина. Останньою краплею стало те, що матір спокусила чоловіка Іванової хресної...
Василь саме приїхав з Полтавщини. Він раніше теж жив у Боровому, та з певних причин виїхав із сім’єю в інший край. Його дружина приходилася Галині кумою, бо хрестила її первістка Івана. У Боровому у Василя залишилися батьки, тож він час від часу навідувався до родини. Ще й, кажуть, роботу тут мав – працював посезонно на пилорамі. Уже кілька тижнів, як приїхав. А жив більше не у батьків, а у Галі.
За словами односельчан, того дня Шупрудьки святкували день народження дочки Наталі. І хоч насправді свято мало бути днем пізніше, у понеділок, вони вирішили відгуляти у неділю. Іван повернувся додому пізно ввечері й застав матір у ліжку в обіймах коханця. У юній душі все скипіло – і почалися розборки. Кажуть, спершу Іван лупцював розпусника, а тоді виволік його, голого, з хати, прив’язав вуздечкою до ноги свого коня, якого... повів у поле. Василь волочився по землі, раз по раз вдаряючись головою об каміння та гілляки, та хлопець на це не зважав. Він зупинився аж коло церкви й залишив там закривавленого горе-коханця на траві.
– Раненько у понеділок прибігає до мене мати Василя. Була ще десь восьма година, я саме порався по господарству, – пригадує сільський голова борівської сільської ради Анатолій Конотопчик. – Я їй: “Добрий день!” А вона мені відказує: “Ой, не добрий. Мабуть, мого сина убили...” Каже, прибігла, аби я передзвонив у міліцію.
Люди вже збіглися до церкви. Побачивши, що трапилося, одразу викликали медичку. Та допомогти Василю вона була безсила – чоловік уже був мертвий.
– На нього було страшно дивитися, – каже Анатолій Васильович. – Лежав голий на траві увесь в крові та синцях...
Івана затримали дуже швидко. Правоохоронці привели його у сільську раду. Не опирався – поводився дуже спокійно, без жодних емоцій. Тільки сказав: “Я ж його попереджав: ще раз побачу у себе в хаті – заб’ю”...
Село звинувачує непутню матір
– Це вбивство для нас – великий шок, – продовжує сільський голова. – Нічого подібного не траплялося з десяток років. Чим пояснити таку жорстокість? Звідки така агресія? В душу ж не заглянеш... Та, на мою думку, тут є і суб’єктивні, і об’єктивні причини. По-перше, батьки жили окремо, це негативно вплинуло на сім’ю, ставлення до них дітей. По-друге, велику роль зіграв фактор горілки. Бо і Галя часом могла випити, і її син Іван. А об’єктивних причин теж вистачає. Молодь зараз без роботи. Раніше підзаробляли на пилорамах, тепер і там збуту нема. Криза. От і шукають розради в горілці. Ви подивіться, як поширюється дитячий алкоголізм! А відтак, на тому грунті й злочинність серед дітей шкільного віку зростає.
Про вдачу Івана у селі всі говорять: спокійний, врівноважений, мовчазний, навіть трохи флегматик. Хто б міг подумати, що він на таке здатен! Кажуть, ні разу не “засвітився” у селі – ні у конфліктах якихось, ні, тим більше, у бійках. Зауважують, що хлопець працьовитий – хоч ще неповнолітній, копійку заробити умів: трудився на пилорамі, дрова на замовлення заготовляв. Та таки мав одну ваду: поки робить – не п’є, а як субота чи неділя, то не раз добре “налижеться”... А ще нарікають, що у школу Іван не ходив. Мовляв, стаціонарно вчитися не хотів, мав здобувати середню освіту “екстерном” – ходити до вчителів на консультації, а потім складати іспити. Проте в школу ще від початку навчального року (а був би десятикласником) не поспішав.
– Ви питаєте, хто винен? То моя думка, як і всієї громади, – на 80 відсотків винна матір Івана, – відверто каже сільський голова Анатолій Конотопчик. – По-перше, у тому, що вдома час від часу були випивки. По-друге, що Василь відкрито ночував у них в хаті. Якщо ти бачиш, що син неадекватно реагує на таку ситуацію, то треба було найперше з дитиною все з’ясувати, дійти якогось порозуміння, а не поставити вище усього своє право на особисте життя. Хлопцеві ж лише 16 літ, психіка ще не зовсім сформована. От і зірвався.
Чи хотів насправді вбивати? Може, прагнув лише налякати, осоромити, провчити. Та життя Василя не повернеш, і за це доведеться відповідати.
– На даний час підозрюваний затриманий і знаходиться у слідчому ізоляторі міста Рівне, – коментує заступник начальника Рокитнівського райвідділу міліції, начальник слідчого відділення старший лейтенант Юрій Мазура. – Яким буде покарання – вирішить суд. Порушено кримінальну справу за ч.2 ст.121 Кримінального кодексу України (завдання тяжких тілесних ушкоджень, що спричинили смерть). Слідство триває.
За грати Іван може потрапити на термін до дванадцяти років...
Наталія КРАВЧУК,
Рівненська область
| Comments: |
