345 років з дня смерті івана Богуна
Цими днями минуло 345 років відтоді, як польською шляхтою було страчено найславетнішого козацького полковника – Івана Богуна.
Благородний шляхтич зі старовинного православного роду Федоровичів ще з дитинства мав велику жагу до знань, військової справи, успішно навчався в Острозькій Академії, володів кількома мовами.
За неабиякі здібності та військовий талант Івана Богуна було призначено кальницьким полковником. Його полк приймає один з перших ударів ворога і затримує просування польсько-шляхетських військ вглиб України. Саме в боях під Вінницею у березні 1651 року вперше яскраво проявився його талант полководця. Ніби гіпнотизуючи, заманював ворога в заздалегідь приготовані пастки й ополонки, на які був превеликий майстер. “Козацький отаман” в цьому бою мало не загинув сам, потрапивши в льодяний вир річки Південний Буг, але врятувався, завдячуючи незрівнянним властивостям свого коня. “Чарівник, характерник, віщун” – з непоборним жахом називали його поляки. То був початок розквіту його військової кар’єри. Богуна направляли у найзапекліші бої. Так, в найтрагічніші червневі дні 1651 року під Берестечком, коли, здавалося, уже все втрачено, він на благання козаків приймає гетьманську булаву і виправдовує усі покладені на нього сподівання – рятує військо від загибелі. Під його керівництвом за одну коротку літню ніч через хиткі переправи торф’яними багнищами було виведено із оточення близько 70-ти тисяч чоловік.
Іван Богун – вічний опозиціонер і самостійник, палко любив свою Україну і дуже боляче реагував на кроки українських гетьманів, що могли зашкодити Україні або обмежити козацькі вольності. Поляки не раз робили спроби перетягти на свій бік легендарного воїна. Але він не прийняв привабливих пропозицій. Тоді польське командування пробує фізично знищити Івана Богуна, організувавши спеціальний напад на Брацлавщину з метою розгрому Вінницького полку.
Перебуваючи на Правобережжі як полковник Паволоцький, в 1660 році Богун готує повстання проти польсько-шляхетської інтервенції, яка знову окутала Правобережну Україну.
У 1662 році він був заарештований шляхтою і ув’язнений в Марієнбурзькій фортеці. Та через рік Ян ІІ Казимир, готуючись до нового походу – завоювання Лівобережної України, намагається використати популярне серед народних мас ім’я Богуна. Король змушений був звільнити його і повернути на Україну, де він стає наказним гетьманом. Приймаючи це призначення, Богун мав на думці скористатися тим походом аби силами своїх козаків, лівобережних частин і російського війська завдати нищівного удару полякам й визволити Україну. Проте зрадник із козацької старшини повідомив про ці плани короля.
17 лютого 1664 року польовий військовий суд, що відбувся в Новгород-Сіверському, виніс Богуну смертну кару. Причину та обставини смерті Богуна знала лише верхівка поляків і зберігала це в таємниці. Тому досі достеменно невідомо, як загинув легендарний Богун. За даними листів щоденника короля, а також із універсалу Івана Брюховецького – відомо тільки, що його порубали шаблями і він помирав у тяжких муках. Вінницького полковника похоронено над Десною, край Новгород-Сіверського.
Катерина АДАМЧУК,
старший науковий співробітник Державного історико-меморіального заповідника «Поле Берестецької битви»
| Comments: |
