«Людина-рентген» на прізвисько Будулай
Віктор СІРОЧУК
Лікарі назвали шизофреніком
Мені навіть не випадає питати, чому його називають Будулаєм. Одразу видно, що прозвали так за колоритну зовнішність та велику схожість з відомим кіногероєм. Чоловік сміється, пояснюючи, що вчепилося прізвисько намертво одразу після показу фільму. І навіть один з дипломів цілителя, отриманий в Італії, виписаний на ім’я Будулай.
Також немає як і перераховувати, чого досяг і навчився за більш ніж 70-річний вік Віктор Кіндратович – газетної площі точно не вистачить. Він майстер народної творчості, заслужений умілець України, дизайнер ландшафтів. А ще майстер гирьового спорту, кандидат у майстри ще з 13-ти видів, поет, письменник та винахідник із 35 авторськими свідоцтвами та патентами. Ну і, звичайно, цілитель з надприродними здібностями.
– Мої батьки були надзвичайними людьми, – розказує Віктор Сірочук. – Від мами я навчився збирати лікарські трави, а від батька оволодів майстерністю художньої обробки дерева та металу, чим, до речі, зараз заробляю на життя. Ще закінчив у Москві вищу школу торгової реклами – мої ролики навіть по телебаченю крутили. Працював художником естетики, десять років поспіль займав перші місця в Україні на виставках квітів. Тоді не помічав за собою якихось надзвичайних здібностей. Ну, хіба що в молодості захоплювався хіромантією та гадав дівчатам по руці. Це вже значно пізніше зрозумів, що знання, неймовірні можливості приходять лише до того, хто щось згубив або втратив: власне здоров’я чи, скажімо, близьку людину. Згадайте, наприклад, сліпу віщунку Вангу та розбиту паралічем цілительку з Бангладеш.
А от Віктор Кіндратович відчув себе “не таким, як усі” через трагічний випадок, який ледь не обірвав життя його тоді ще маленького сина. Каже, встиг тоді дивом, примчав з іншого кінця міста і таки відкачав дитину.
– Минув час, і я, їдучи якось в автобусі, почав розуміти дивні речі, – ділиться спогадами співрозмовник. – Пам’ятаю, аж у холодний піт кинуло, коли, закривши очі, побачив голих людей, їхні внутрішні органи. Злякався не на жарт. Ну, все, думаю, “дах” поїхав!
Звісно, він одразу звернувся до дипломованих фахівців-лікарів, бігав з кабінета у кабінет, їздив у столицю. А у відповідь чув, що у нього шизофренія! Якось, вкотре приїхавши на комісію, не витримав і запропонував поважним професорам довести свої здібності, описати будь-яку людину. Віктор Сірочук сказав тоді, що у чоловіка, якого до нього привели, немає мізинця на правій нозі, він страждає хворобою Паркінсона, має грижу і вже давно імпотент. Усе виявилося правдою!
Щоб продіагностувати, мусить голодувати
Відтоді минув не один десяток років. За цей час Віктор Сірочук став народним цілителем України, удостоївся 12 дипломів Міжнародної асоціації цілителів, зокрема мануальної терапії, Су Джок терапії, магніто- і термотерапії тощо. Побував у Тибеті і навіть спілкувався з Вангою, яка підтвердила, що Бог дав чоловікові великий дар.
– Я можу “просвітити” лише ту людину, яка одягнена в речі з натуральної тканини. Синтетика ж як залізний бронежилет, – пояснює Будулай. – Кістки бачу білим кольором, кровоносні судини – чорним, а місця, які ніби мерехтять чи блищать – це хвороба. Завжди ношу довге волосся, бо без нього втрачаю здібності. Колись пішов у перукарню, і мене там обтяли “під полєчку”. Йой, одразу перестав бачити, мусив чекати, поки волосся відросте.
Віктор Сірочук не може приймати багато людей, максимум семеро-восьмеро за один день, і лише чотири дні в місяць. Адже на кожного хворого, за словами цілителя, йде понад півтори години часу. Каже, що перед тим, як оглядати когось, він творить молитву і очікує її “прийняття”. Щоб продіагностувати людей, пан Віктор мусить бути голодним. Того ж вимагає і від пацієнтів: у день візиту до нього нічого не їсти і не пити.
– Деякі люди, рятуючись від болю, п’ють таблетки. То я і через кілька днів після їх вживання нічого не побачу – увесь організм буде відблискувати білим. Щоб нейтралізувати дію якогось одного хімічного препарата, треба з’їсти 40 лимонів. Хто ж це осилить? І взагалі, всім треба знати, що медикаменти, які закінчуються на -ін, -ан, -он, -ян, -ен взагалі не виводяться з організму. 90% тих, хто звертається до мене, – це онкохворі. І якщо я бачу, що є шанс врятувати людину, беруся за лікування. Через ряд причин відмовляю хворим на псоріаз та захворювання крові. Епілепсію можу вилікувати одразу, але тільки безпосередньо під час нападу. Добре піддається астма. Приводять до мене дуже багато дітей з різними недугами. А взагалі, дуже велике значення має те, яка саме енергетика у людини. Якщо нульова – то відповідно і почуватиметься кепсько, буде в’ялою, їй усе болітиме. Ні лікарі, ні медикаменти не допоможуть. Найкраща моя порада: піти в ліс, знайти саме “своє” дерево і обійняти його, попросивши сил та енергії.
Віктор Кіндратович не один раз повторював, що насправді людей лікує Бог, природа, віра, а він лише слуга. Проте, навіть знаходячись у людних місцях, інколи не може втриматися, аби не застерегти чи дати комусь пораду:
– Колись їду в маршрутці і бачу молоду жінку, у якої на середньому пальці тисне одягнута каблучка. Одразу зрозумів, що саме їй усі ці прикраси носити не можна. Аж не витримав і кажу: “Вибачте, але ви ніколи не народите дитинку, поки у вас закритий центральний меридіан. Познімайте усі ці “закльопочки” з вух, пупа, каблучки”. А вона ошелешено: “Так, у мене вже було шість викиднів!”
Питаю насамкінець, чи мають нащадки Будулая такі здібності?
– О, ні! – відповідає пан Віктор. – Діти хіба що масаж вміють зробити. А от внук мій хоч і розбирається у лікарських рослинах, але наскрізь людину не побачить. І я аж ніяк не зможу передати йому свої знання.
Мирослава КОСЬМІНА,
Рівненська область
| Comments: |
