Без газу, без світла, без радіо…

Надія КОЗАКЕВИЧ

Бабця Надя Козакевич із села Буків Луцького району, що за десяток з хвостиком кілометрів від обласного центру, ніколи усього цього не мала. І тепер, у свої 76 літ, як на землю сходить вечір, жінка порядкує в хаті при свічці. Живе бабуся не тільки без електрики, а й без води у хаті, газу, радіо, сусідів...
Ніби й не нарікає Надія Володимирівна на свою долю – її ж не вибирають. Тільки каже, що так уже склалося життя, що увесь час вона одинока. Не мала ні чоловіка, ні дітей. Поки мати жила, господарювали разом. Але неньки вже давно нема на цім світі.
Ветха хатина, хлів, котрий давно завалився, й криниця, що на ладан дихає, – ось усе її багатство. Сусідів у неї нема, бо мешкає на околиці села. Тож і погомоніти ні з ким. Єдиний “друг і співрозмовник”, як сама каже, – це песик Бімчик. І порадіють разом, коли врожай на городі добрий, і пожуряться, як болячки схоплять. Ще тримає у хаті півника та пару курок – все ж якась живність.
– Тепер така дорожнеча, що нічого доброго не докупишся, – зітхає бабуся. – Добре, що поштарка Катя приходить. Хороша вона – завжди хліба принесе чи ще чим допоможе.
Порядкує Надія Володимирівна на клапті землі – садить картопельку та городину. З того, що виростить, й живе. Бульбу шкваркою помастить, бурячка чи морквину зварить.
– І як ви все життя без світла? Тяжко ж... – запитую у бабці. А вона у відповідь тільки усміхається. Від цього аж льодом у серці коле...
Наталія КРАВЧУК, Волинська область
Фото Миколи КОМАРОВСЬКОГО

• Нравится
•