Герой Соцпраці, депутат мала єдину пільгу – безплатний проїзд
Герой Соцпраці Галина БЕРЕЗА
Колгоспові вона віддала понад тридцять років. Тільки ланковою пропрацювала 28. І все життя обробляла лани з цукровими буряками. Тепер вже й не може порахувати, скільки тих гектарів пересапала. Каже, що кожна жінка починала спочатку доглядати півтора гектара, згодом майже три, а потім аж по 11(!) припадало на одні руки. Полегшували працю гербіциди, спеціальна бурякозбиральна техніка. Але навантаження на руки, спину все одно було велике.
– Одне тільки добре, що тоді хоч трохи шанували людину праці, – каже Галина Сергіївна. – Найбільша моя нагорода – це Зірка Героя Соцпраці. Маю ордени Леніна та Жовтневої революції, звання заслуженого працівника сільського господарства України. Двічі обиралася депутатом Верховної Ради Української РСР. Була членом Центральної виборчої комісії по виборах народних депутатів СРСР.
– Цікаво порівняти колишніх депутатів і теперішніх. Ви мали в минулому якісь пільги?
– Які там пільги були у вісімдесятих роках? За все життя я тільки раз була на курорті в Трускавці. А з пільг ми мали тільки 120 рублів доплати на проїзд. За ці кошти ми добиралися до Києва, їздили містом, платили за проживання в готелі “Україна”. Ніхто тоді квартир не отримував, свої сім’ї у “Феофанії” безкоштовно не лікував. То нинішні депутати собі таких благ напридумували, чи витримає їх народ? Я порівнюю 60-ті роки минулого століття і теперішні. Тоді лише 15 років після війни минуло. Проте скільки будували в селі. А тепер що зробили з селом за 17 літ незалежності? Без війни довели до розрухи.
– Але у нас зникло таке поняття як дефіцит...
– Проте водночас ми втратили натуральний продукт. Ходимо в “хімії”, їмо “хімію”. От навіть така деталь: ми завжди зі столиці поверталися додому з київським тортом. І перев’язаний він був... лляною шнурівкою (неестетично, але натурально). А тепер у тих тортах стільки всяких розрихлювачів, що й смак вже не той, що колись... У нас така ситуація в країні, бо немає злагоди. І заздрість в серцях у людей, – розмірковує Галина Береза. – А в депутати сьогодні можуть потрапити в основному або олігархи, або бандити. Для селянина то недоступна розкіш.
Галина Сергіївна так за життя полюбила обробляти цукрові буряки, що висівала їх на своїй присадибній ділянці по 30 соток, доходило й до півгектара. Але минулого року не захотіла. Бо невигідно вирощувати коренеплоди. І так образливо стає жінці за селян, що оббирають їх, як липку, скуповуючи за безцінь і ті ж солодкі корені, і молоко, і картоплю.
– От мої сусіди виростили столові буряки – цілий кагат закопали. А як до продажу діло дійшло – по 40 копійок забирають... От і похазяйнуй, от і розбагатій на селі, – каже господиня. – Серце болить, що й по світах наших українців порозкидало у пошуках роботи. Якби мені колись сказали, що мої внуки будуть в Італії наймитами, ніколи б не повірила. Проте така дійсність. На той цирк у Верховній Раді дивитися не можу: або сваряться, або б’ються. А у народу спини тріщать. Біда наша в тому, що у нас в країні є дуже багаті й бідні. І дуже мало просто заможних людей, середнього класу, які формують націю. Прикро, що про це забувають у владних кабінетах.
Мабуть, до цих слів воістину заслуженого працівника сільського господарства України варто прислухатися тим, хто сьогодні керує державою. Бо у свої сімдесят Галина Сергіївна і справді мислить по-державницьки, а не керується, як багато хто з політиків, власними інтересами.
Марія ДУБУК, Волинська область
Фото Миколи КОМАРОВСЬКОГО
P.S: Вчора Галина Береза відсвяткувала 70-річний ювілей. Колектив “Вісника і Ко” вітає ювілярку зі святом, бажає їй міцного здоров’я, радості від життя та втіхи від рідних.
| Comments: |
