Педофіл забрав життя 9-річної дівчинки
Такою Марійка назавжди залишиться в пам’яті рідних
Дитина у домофон не подзвонила
Велике горе не відпускає сім’ю Лупанів. Рідні не можуть оговтатися від шоку – бабуся досі п’є заспокійливі краплі, тато увесь в сльозах ховається у ванні від старшої доньки, аби не показувати своєї слабкості. Смуток і печаль оселилися у їхній квартирі.
Усюди – в кімнатах, на кухні, в коридорі – Марійчині речі і фото. На знімках таке усміхнене щире дитя, що серце кров’ю обливається і чужій людині від усвідомлення, що дівчинки вже немає серед живих. На столику в залі – її фото у чорній стрічці, скляночка з водою і шматочок торта як останній дарунок від рідних.
Дідусь Василь Іванович гортає фотоальбом. Сльози не дають говорити, проте він намагається розповісти, якою життєрадісною була його онука, скільки мала друзів, як любила тварин. Каже, спільне життя сина Олексія з невісткою не склалося. Вони розлучилися, коли Марійці було всього два рочки, а старшій, Насті, п’ять. Що ще можна сказати, коли суд позбавив жінку материнських прав?
Жили усі разом – Олексій з дітьми і його батьки. Вихованням дівчаток головним чином займалася бабуся. Зрозуміло, тато найперше мусив дбати про гроші для сім’ї. Проте і він не раз проводив з дітьми виховні бесіди, змалку вчив ніколи з чужими не розмовляти і, тим більше, у ліфт з незнайомцями не заходити. Не тільки з чоловіками, а й з жінками. Лупані були спокійні з цього приводу, бо їхні дівчатка росли чемними і слухняними. І не лінувалися зайвий раз пішки на дев’ятий поверх піднятися, зустрівши когось чужого у під’їзді. А ще вони завжди дзвонили у домофон, повертаючись з вулиці. Тож вдома знали, що діти ось-ось зайдуть у хату.
– Того дня після уроків Марійка чомусь затримувалася, – пригадує фатальний вечір дідусь Василь. – Я саме вибіг у магазин і біля під’їзду зустрів Олексія, який повертався з роботи і мав чекати Марійку вдома. Скільки часу минуло? Небагато. Я ж туди і назад. Підходжу до ліфта, а там наша Марійка лежить... Думав, може, знепритомніла, чогось їй погано стало. А тоді дивлюся, ноги босі, черевички збоку валяються й курточка до спини задерта...
Вдома ще не знали, що з їхньою дитиною біда, бо Марійка вперше не набрала на домофоні номер квартири, аби попередити, що вона вже піднімається. Чому? Рідні переконували правоохоронців, що ні з ким чужим зайти вона не могла, хоч і не вірилося, що життя дівчинки забрала добре знайома людина. Проте вони не помилилися.
Збоченець «зі стажем» працював у... школі
Це була перша ниточка. Павло Артемчук потрапив у поле зору правоохоронців не випадково. Він уже неодноразово затримувався за подібні злочини. Десять років тому жертвою педофіла ледве не стала дівчинка із сусіднього багатоповерхового будинку. Як і цього разу, покидьок хотів задовольнити свою хіть з неповнолітньою. Проте йому перешкодили – хтось зайшов у під’їзд, і Павло мусив тікати. Рідні дівчинки вирішили не таїтися і заявили у міліцію про цей випадок. І збоченця вирахували.
У 1998-му затримував Артемчука нині начальник міськвідділу міліції Рівного (а тоді працівник карного розшуку) Григорій Зарічнюк. Проти педофіла порушили кримінальну справу. Однак Павло не відбував покарання у місцях позбавлення волі (чи то “умовно” отримав, чи під амністію попав).
Очевидно, така безкарність і штовхнула на повторення злочину. Наступного разу збоченець обрав 21-літню рівнянку. Знову ж таки накинувся на жертву у ліфті будинку, в якому вона мешкала. Проте, очевидно, не врахував, що може отримати опір. І знову задум не вдався.
Довгі роки педофіл виношував свої хворі задуми. Дивно, як його з таким “минулим” взяли на роботу у... школу. І хоч не педагогом працював, а в котельні, все ж постійно крутився між дітьми!
Чому наступною жертвою обрав беззахисну Марійку? Спеціально шукав приводу чи тому, що випадково опинилися разом у під’їзді? Сьогодні це вже не так важливо. Нездорова пристрасть виявилася сильнішою, і спокуса перемогла, штовхнувши чоловіка на страшний гріх. Пізніше у зізнанні він напише, як руками стиснув горло бідолашній дівчинці, яка кричала, як залишив її бездиханне тільце у ліфті, а сам пішов до себе додому. Чи було згвалтування? Стверджувати не можемо, адже результатів експертизи досі нема! Проте очевидно, що нападник намагався здійснити такий задум.
Проти Павла Артемчука порушили кримінальну справу. Та відповідати за скоєне перед законом він не буде, адже через десять днів після трагічної загибелі Марійки він і сам помер. Останні дні Павло провів у слідчому ізоляторі. Він зізнався у скоєному і в деталях показав, як все відбувалося. Та до суду він не дожив. Одного дня йому раптово стало погано, і лікар, який прибув на виклик, не зміг врятувати йому життя (загострилася виразка дванадцятипалої кишки).
Тепер Павло звітуватиме за скоєне на суді Божому. Та цим життя Марійки вже не повернеш. Її сестричка, 12-річна Настя, панічно боїться ліфтів. Та й у під’їзд свого будинку віднедавна сама не заходить. Перед очима все стоїть моторошна картина...
Чи можна було запобігти цій трагедії? Хтозна. Хоча дорослі переконують: можна було! Якби ж попередили (скажімо, дільничний міліціонер), що в їхньому будинку живе потенційний злочинець, який вже робив спроби згвалтування дітей. Обов’язково поговорили б з доньками, аби оминали того “дядю” десятою дорогою. Усі були б на сторожі. А так про минуле горе-сусіда мешканці будинку дізналися лише після трагедії.
Істина “рецидиви породжує безкарність”, на жаль, знову знайшла своє підтвердження. Надто м’яке покарання для злочинців такої категорії знову і знову штовхає їх “на подвиги”, бо ж вперше сходить з рук! Хоча переконана, що за ними “плачуть” спецзаклади. І не тільки виправного, а й лікувального типу.
Наталія КРАВЧУК, м. Рівне
Фото Миколи КОМАРОВСЬКОГО
Редакція висловлює щире співчуття родині загиблої дівчинки.
| Comments: |
