Краєзнавець «відкопав» обезглавлену Афродіту
У ХІХ столітті парк біля палацу графа Олександра Ходкевича у селищі Млинів прикрашала дивовижна алея кам’яних (у тому числі й мармурових) скульптур видатних просвітителів минувшини та міфічних героїв, поглянути на яку приїздили шанувальники мистецтва та історії з усіх усюд, у тому числі з Франції, Польщі, Італії. За останні 200 років усі ці скульптури з різних причин розгубилися. Втім, слід від унікальної млинівської колекції не повністю зник. Днями житель Млинова Микола Муляр знайшов погруддя однієї з древніх скульптур – Афродіти. На жаль, воно обезглавлене…
– Тисячі разів мимо цього простого, як здавалося на перший погляд, каменя проходили люди. Та й сам я не вельми надавав значення цій каменюці на окраїні парку, адже її, образно кажучи, добряче покрило нашарування віків. Втім, якесь внутрішнє відчуття змусило пильніше приглянутися до вгрузлого у землю об’єкта. Коли очистив його, очам своїм не повірив – це ж жіноче погруддя. Щоправда, побите, подовбане і обезглавлене. Ніби після якоїсь знущальної страти.
Приналежність знайденого погруддя до колишньої палацової алеї має документальну прив’язку. Принаймні відомий польський історик Роман Афтаназі у своїй праці «Історія резиденцій на давніх окраїнах Речі Посполитої», описуючи започатковане 1785 року спорудження палацу, насамперед відзначає дивовижну на той час колекцію скульптур. За Афтаназі, біля палацу, спроектованого придворним архітектором Леопольдом Шлегелем (Шрегером), на території так названого амфітеатру у мальовничих місцях стояли кам’яні фігури Флори, Артеміди, Афродіти, Апполона, Адонія, Вольтера, пам’ятник на честь гетьмана Вацлава Ревуцького…
А ось щодо вищезгаданої Миколою Муляром «страти», то на її слід натрапляємо в праці іншого польського дослідника історії Владислава Томкевича. Він, зокрема, описує кумедну і водночас жахливу пригоду, що трапилася у млинівському парку і головною дійовою особою якої став знаний далеко за межами Волині чашник пан Фальковський. Як зазначає Владислав Томкевич, чоловік був «оригіналом», постійно ходив у стародавньому одязі, дотримувався всіх звичаїв столітньої старожитності, постійно судився з кожним, у кому запідозрив недовірка (недовірками на той час називали людей, які чимось порушували канонічні церковні приписи).
Одного разу, приїхавши у гості до родини Ходкевичів, пан Фальковський вирішив прогулятися парком. Угледівши біля однієї з доріжок мармурове погруддя, чашник прийняв його за фігуру якогось святого і, ставши на коліна, почав ревно молитися. Лише піднявшись з колін, богомолець помітив підпис під погруддям, до якого він щойно молився, – «Вольтер».
Варто зауважити, що в ті часи ім’я французького мислителя викликало бурхливі суперечки. Для одних він був мало не богом, а для інших – жахливим породженням пекла, що намагається зруйнувати усталений світопорядок. Пан Фальковський належав до других, а тому дуже розгнівався. Вихопивши шаблю, яку постійно носив із собою, він відрубав «мовчазному» Вольтеру ніс та вуха, а згодом приніс рушницю та молота і «розстріляв» Вольтера, Афродіті ж, що стояла поруч, збив з пліч голову та почав довбати тулуб. Як не дивно, графиня Ходкевич, котра ініціювала спорудження скульптурної алеї, доволі спокійно сприйняла цей вибрик, чи, вірніше, припадок Фальковського і простила його.
Ось така історія. Наразі зі знахідкою краєзнавця Миколи Муляра вона ожила знову. А це погруддя, як сподівається сам Микола Іванович, надалі не буде звичайною каменюкою, а принаймні стане експонатом, який усім – і старшим, і молодим – нагадуватиме про історичне минуле. Цікаве, славне і водночас повчальне.
Сергій Новак,
Рівненська область
| Comments: |
