Рятує навіть хворих на рак костоправ вважає, що 80 відсотків захворювань –
Тетяна ЧУЧВАГО
Тетяна Михайлівна небагатослівна, про себе розповідає скромно. Жила і працювала в Москві та Санкт-Петербурзі. Останнє місце роботи – онкологічний центр. Однак разом з чоловіком вирішили приїхати в село Почапи Любомльського району на Волині. Тут залишилися його батьки, котрі потребували допомоги рідних людей. Чи сумує Тетяна за Росією? Звичайно, адже там залишилися друзі, діти, до котрих вона любить їздити тепер уже в гості. А тут... Тут ті, хто відчуває потребу в її сильних руках. Жінку називають у цьому селі костоправом. Особливо трепетно Тетяна Михайлівна ставиться до маленьких діток.
– Я всіх їх пам’ятаю поіменно, – розповідає. – Хоча за 40 років вправляння хребтів я на стількох надивилася... І на малих, і на дорослих, і стареньких... Я не кажу, що це я особисто допомогла людям. Це зробили мої руки з Божою поміччю.
Тетяна Чучваго розповідає вражаючі факти з життя своїх пацієнтів. Наприклад, маленький Михайлик страждав клишоногістю. Фахівці пропонували батькам зробити дитині операцію. Однак ті не наважувалися віддати хлопчика під ніж. Тетяні довелось добряче попрацювати, щоб направити кісточки на ногах, аби дитина почала ходити.
Інший випадок: маленька дівчинка відставала у фізичному розвитку, у неї слабо відкривався ротик, вона не могла тримати голову. Після масажів хребта дитина ніби ожила, набрала вагу, гарно говорить. До бабусі Тані (так тепер називає свою рятівницю) часто приїжджає у гості.
– Взагалі, наші проблеми починаються з хребта, адже всі органи до нього прикріплені, ніби гілки до стовбура дерева. Вийшов з ладу якийсь хребець, і вже проблеми, – каже жінка. – От і потрібно його поставити на місце. А ще нас з’їдають нерви і паразити, які живуть у нашому організмі. Скажімо, вони можуть “господарювати” не тільки в нашому кишечникові, але і в кістках, крові, мозку. Якось до мене звернулися батьки дівчини, котра худла не по днях, а по годинах. Їй не могли поставити діагноз. Як з’ясувалося, в її організмі хазяйнує... величезний глист. А ще ми потерпаємо через неправильне харчування. Штучна їжа не одному зіпсувала шлунок і кишечник. Потрібно стежити, щоб не переїдати. Водночас багато споживати гречки (хоча б по сто грамів в день) та столових буряків, фруктів. А також – риби.
Тетяна Михайлівна радить не забувати і про скарбницю лікарських трав, на котрі щедра наша земля. Скажімо, вона переконана, що гепатит С можна вилікувати виключно травами. Так само, як і допомогти хворим на... СНІД. Жінка стверджує, що якісний кагор та дев’ясил допоможуть цій категорії громадян значно покращити свій імунітет.
Ще в Санкт-Петербурзі їй доводилося працювати й з онкохворими людьми. І зараз не може забути пацієнта, який страждав від болю в легенях:
– Його вже “списали”. Я з ним працювала 21 день, але таки поставила на ноги. Взагалі, вважаю, якщо ранні стадії онкозахворювань, то через вплив на хребет можна врятувати людину. Особливо якщо виникають порушення з лімфосистемою. Однак коли я не можу допомогти, то відверто кажу про це людині. Не лукавлю.
– А руки втомлюються?
– Дуже. Буває, зроблю один-два масажі – і все, я вже виснажена. Якось телефонують мені й просять: “Прийміть”. А я вже рук не відчуваю. Кажу: “Не можу. Прийму, і злукавлю перед вами, не допоможу”. Тому я не займаюся “штампуванням”. Скільки можу пацієнтів прийняти, стільки приймаю.
– Нині в людей багато проблем з дисками та спинною грижею...
– Диски можна легко поставити на місце. А грижа – це також проблема зрушень у хребті. Я б не радила людям поспішати з операцією... Хоча кожен сам вибирає, що йому потрібно.
Сьогодні її оселю в Почапах знають чимало жителів колишнього Радянського Союзу, їй телефонують з Молдови, Києва, інших міст України. А вже місцеві жителі, то, мабуть, всі у неї перебували.
Свої сили жінка відновлює в церкві. Любить бувати в Почаївській лаврі та в Милецькому монастирі, що у Старовижівському районі. А ще годинами дивилася б на море. Спокій для душі знаходить і біля водойми, яку облагородив біля їхнього будинку в селі її чоловік. Разом з ним вона любить милуватися лісом й збирати там гриби. А коли відчуває, що руки від втоми відійшли, то знову допомагає людям.
Марія ДУБУК,
Волинська область
Фото Миколи КОМАРОВСЬКОГО
| Comments: |
