І скрізь храми Спасителю та його подвижникам

Кожний день перебування на Святій землі був надзвичайно насиченим. Ми раненько вставали і вирушали у храми чи подорож. Кожна була неповторною. За шість днів також побували на п’яти Божественних Літургіях, стільки ж разів сповідалися та причащалися. І, звичайно, дотримувалися посту. Хоч іноді на обіди чи сніданки не вистачало часу. Вік Маврійського дуба – понад 4500 років
Не встигли виїхати з Єрусалима, як наша всезнаюча матушка Магдалина почала розповідати:
– Праворуч містечко Віфанія. Там любив бувати Ісус Христос.
Часто заходив до свого друга Лазаря та його сестер Марфи і Марії. Вони завжди радо зустрічали гостя. Одного разу, коли Він прийшов до них, то побачив, що Лазар мертвий. Минуло вже чотири дні, і тіло почало розкладатися. Тоді Спаситель сотворив чудо – воскресив свого друга.
Ми вирушаємо у Хеврон. Дорогою до нього є монастир святого пророка Іллі. Він заснований у п’ятому столітті в пам’ять про те, що на цьому місці відпочивав пророк. Ангел розбудив його, приніс їжу і звелів підкріпитися перед довгим шляхом на гору Хорів. Далі на шляху у Хеврон серед поля піднімається арка воріт із зображенням святого великомученика Георгія. Неподалік знаходиться монастир його імені. До речі, цього святого дуже шанують не лише християни, а й мусульмани.
Хеврон вважається одним з найстаріших міст світу. Він тісно пов’язаний з багатьма подіями і персонажами Старого Завіту, тому є місцем паломництва для іудеїв, християн та мусульман. Тут знаходяться могили праотців Авраама, Ісаака та Якова, визнаних святими трьома релігіями.
Ще одне знамените місце і свідок найдавніших святих подій на землі – Маврійський дуб. Він знаходиться за високим металевим парканом, а всередині ще раз обгороджений – стоїть підпертий, взятий у залізні кільця. Можна справді сказати, що з нього порохно вже сиплеться. Але й не дивно, бо дубу уже чотири з половиною тисячоліття. І його так старанно охороняють, щоб туристи не розтягли на сувеніри. За переказами, під цим дубом Аврааму явилося три ангели, яких він гостинно зустрів перед катастрофою Содому й Гомори. Чимала заслуга  у збереженні цієї реліквії належить Руській духовній місії. Поруч з цим деревом ростуть чи то його діти, чи то внуки, столітні дуби.
Річ у тім, що в 1868 році начальник Руської місії архімандрит Антонін Капустін зумів викупити тут ділянку землі. Пізніше було збудовано будинок для паломників та храм. У ньому служать представники Руської місії. До речі, вони дуже радо зустрічали нас. Подарували сувеніри, частинки кори, що відпали від чотиритисячолітнього дуба.
Купалися в річці        й озері, де купався Син Божий
Якщо у поїздці на Сінай ми майже нічого не бачили, крім піску та гір, то коли їхали у Галілею, краєвиди були набагато різноманітнішими. Звичайно, вистачало пустельних пейзажів, але скоро їх змінили пальмові плантації. А коли наблизилися до місць, де протікає ріка Іордан, то взагалі було таке враження, що потрапили у рай. Різноманітна рослинність, зелень. Обабіч дороги – сади, виноградники, плантації бананових дерев, помідори. Чого тільки тут немає. Десятки, сотні гектарів теплиць. Здавалося б, нонсенс. В Ізраїлі не буває морозів. А накриття з плівки допомагає зберігати вологу і захищає від сонця. Звернув увагу, що целофан на теплицях чорного кольору. Скрізь крупні зрошувальні системи.
Досить здивували тваринницькі та пташині комплекси. Виявляється, тут успішно функціонують господарства на зразок наших колишніх колгоспів, які називаються кибуци. Тобто діє крупнотоварне виробництво.
Дорогою ми відвідали монастир преподобного Герасима Іорданського. Нам показали сорокаденну гору спокус біля міста Ієрихон, де Ісус Христос провів сорокаденний піст після Свого хрещення. До речі, місце, де відбулася ця знаменна подія, ми побачили здалека. Воно називається Бейт Авара (в перекладі означає перехід). Нині там нейтральна територія між Ізраїлем та сирією, і пропускають туди туристів один раз на рік – 19 січня.
Попавши у Назарет – батьківщину Богородиці та Йосипа Обручника, містечко, в якому пройшли дитячі та юнацькі роки Христа, ми не могли не відвідати храм архангела Гавриїла. Він побудований на місці єдиного в Назареті джерела. Саме біля нього і відбулося Благовіщення Пресвятій Богородиці. Пречиста, прийшовши до джерела по воду, почула слова Архангела: “Радуйся, Благодатная”.
Тут у храмі в кам’яній ніші, облицьованій мармуром, є невеликий отвір. Він обкладений сріблом і закривається срібною кришкою із зображенням Благовіщення. Це і є отвір колодязя. Ми з нього також набрали води.
Надзвичайно цікавою виявилася поїздка на гору Фавор. З автобуса пересіли в невеликі буси і по серпантину піднялися на вершину (588 метрів). Саме тут відбулося Преображення Спасителя. Побачили те місце і побували у монастирі, котрий знаходиться поруч. Помолилися. Особливо хвилююче було спостерігати, як старенька матушка Табора, котра ледь ходить по світу, погано бачить, малює чудові картини. Одну з них вручила владиці Ніфонту.
Того дня ще й скупалися у священних водах Іордану.
А в понеділок о п’ятій ранку були вже на ногах. Чекаючи на автобус, я зайшов у скверик біля готелю. Десь поруч витьохкував соловейко. Хто знає, може, він прилетів сюди з нашого краю і оселився на цій священній землі. А навесні знову повернеться до нас, принесе зі своїм чудовим співом Божу благодать.
У Капернаумі у храмі 12 апостолів наш митрополит та духовенство відслужило Божественну літургію, відбулася сповідь і причастя. Цей храм особливо вразив своєю легкістю, теплотою, затишком. Він знаходиться на березі Галілейського озера. Всюди неймовірна тиша і спокій. Справді Божа обитель.
– Саме в цих місцях творив чудеса Ісус Христос, – каже владика Ніфонт. – Нагодував п’ятьма хлібинами і двома рибинами п’ять тисяч людей, ви-лікував одержимого духом нечистим, зцілив тещу апостола Петра, слугу сотника, допоміг рибалкам наловити риби... Крім того, Спаситель тут проголосив своє вчення і вибрав більшість зі своїх апостолів. А ще Ісус Христос тут просто рибалив, купався, відпочивав, – завершив митрополит Ніфонт.
Навіть важко збагнути, що ми знаходимося у таких місцях, де, здається, ще й досі витає Дух Сина Божого. А потім і самі скупалися у Галілейському озері. Вода тут напрочуд м’яка і приємна.
Євген ХОТИМЧУК,
Назарет – галілея – Єрусалим – Луцьк
Фото Євгена СРІБНОГО

• Нравится
•