Як Максим Перепелиця з Волині виграв гран-прі в україні
Максим ПЕРЕПЕЛИЦЯ читає гумореску Остапа Вишні “Ярмарок”
У володаря гран-прі справді доброзичлива і відкрита усмішка.
– Максиме, значить, журі конкурсу не помилилося, що твоя усмішка найкраща? – кажу.
– Можливо. Бо обидва незалежні журі – і доросле, і дитяче, були одностайними в оцінці. Але попрацювала на мене ще й публіка, яка не пошкодувала оплесків та “Браво!”
Вчителька зарубіжної літератури Людмила Пугач, яка побувала з Максимом на конкурсі, коментує:
– Голова журі, українська актриса Єлизавета Герчикова, відзначила високий інтелектуальний рівень і творчі здібності нашого переможця. А також запропонувала Максиму взяти участь у гала-концерті, який відбудеться під час зимових канікул за сприяння Міністерства освіти та Фонду обдарованих дітей.
– Важко було здобути перемогу на конкурсі? – цікавлюся.
– Важкувато. Тому що мені випало згідно з жеребкуванням виступати наприкінці. Довелося передивитися і переслухати усі виступи. А це з десятої ранку і до шостої вечора з короткою перервою на обід. Від чекання дуже розболілася голова. Але перед виходом постарався розслабитися і ні про що не думати. Коли я виступаю на сцені, то якось сам собою скидаю тягар буднів. Не раз втомишся від перевантаженої шкільної програми, а входиш в образ, то душа наче виривається на волю.
– Ти, мабуть, дуже багато репетирував свою програму перед дзеркалом? Адже у такому конкурсі не другорядну роль грає артистизм – міміка та жестикуляція гумориста.
– Звичайно. Не раз бувало так захоплюся, що мама мене зупиняє, каже: “Досить, ти скоро будеш мати від надміру емоцій зморшки”. Вона у нас лікар-кардіолог, переживає за мене.
– Максимова бабуся, Марія Гаврилівна, теж кардіолог, але найбільший шанувальник таланту онука – і не пропускає жодного його виступу на сцені, – додає вчителька Людмила Володимирівна.
– Максиме, а гумор – це твій вроджений стан душі, чи набутий талант смішити публіку?
– Швидше набутий, бо по натурі я чоловік серйозний, хоча охоче граю гумористичні ролі.
– А як “чоловіку серйозному”, що тобі найбільше до вподоби?
– Люблю заглиблюватися у філософію Стародавньої Греції. Писав наукову роботу з історії на цю тему.
– Овва! А скільки років ти працюєш у гумористичному амплуа?
– Читаю гуморески лише рік. Торік на районному конкурсі гумористів зайняв тільки друге місце.
Вчителька Людмила Пугач:
– Максим з інтелектуальної родини лікарів. Дуже відповідальний і обдарований хлопчик. І в музиці, і в образотворчому мистецтві, і в драматургії. З шостого класу грає в драматичному гуртку. Він у нас ще й комп’ютерний геній – займається комп’ютерною графікою та підбирає музичне озвучення на конкурси кмітливих та веселих. Без нього не обходиться жоден турнір КВК та шкільний захід. Особливо народні свята з масовими сценами. Бо Максим може й українську пісню заспівати, і вдало передати колорит українського села, як оце грав у сцені “Як наші діди парубкували”. А в театралізованому дійстві-фестивалі “Колядує родина” за народним звичаєм водив коня. Хлопець по закінченню школи збирається вступати у Київський інститут культури. А зараз готується до гала-концерту.
– І насамкінець, цікаво, а звідкіля таке прізвище – Перепелиця?
– Тато з Полтавщини. Там у нас є родина. А ім’я Максим мені дали тому, що якось друзі намовили тата з братом: коли у когось з них народиться хлопчик, неодмінно назвати його Максимом.
Мирослава манелюк,
Волинська область
Фото Миколи КОМАРОВСЬКОГО
| Comments: |
