Дівчинка без рук вишиває, малює, їздить на велосипеді

Інеса ПОСИСЕНЬ

Інеса ПОСИСЕНЬ

Перед виборами допомогти  дитині, яка народилася без обох ручок, обіцяли і київські, і львівські чиновники. Казали, квартиру у Львові куплять, аби маленьку змогли частіше відвідувати лікарі. Але вибори давно минули, а дитя й далі долає 150-кілометрову відстань до лікарні. А найбільша мрія Інеси Посисень, дев’ятирічної дівчинки із села Тухолька Сколівського району, – побачити Миколая. Просить у нього завжди одне: ручки...

Дівча з таким незвичним для Карпат красивим іменем народилося перед Спасом. Ніхто не може їй пояснити, чому прийшла у великий світ без обох ручок, куприкової кістки і трьох хребців? Нирки погано працюють: сечовий міхур за розмірами такий, як у новонародженої дитини, змушена постійно ходити у памперсах. Бабуся Марта каже: така воля Божа, і відвертається, щоб Інеса не бачила гіркоти у втомлених очах. Коли котиться сльоза з бабусиних, маминих чи татових очей, Інеса миттю піднімає маленьку ніжку й ніжно витирає заплакані лиця.
– Приїжджаю я до пологового будинку, а син Олег сидить на лавці, – згадує бабуся Марта. – Голову низько так опустив, що  мені й під серцем запекло. Зрозуміла: біда.
Новонароджена дівчинка була у дуже важкому стані. За маленьку дитину молилася вся Тухолька. Священик охрестив дівчинку у перший день народження.
– Найважче було у період з трьох до шести років. Інеса все допитувалася, чому у неї ручок немає. Просила “відчепити”  мою одну руку і віддати їй, – пригортає до серця мама Галина. – Інеса навіть хотіла, аби підстригли її під хлопчика і переназвали  Дмитриком.  Вважала, як “переродиться” у хлопчика, то й ручки виростуть.
Інеса часто каже, що любить життя, і не по-дитячому дякує за нього Богу. Статки Посисенів – бабина та дідова мінімальні пенсії та інвалідські пенсії Інеси і тата Олега. Мама безробітна. Яка у селі робота? Татові потрібно робити операцію на хребті, але всі гроші сім’я тримає на ліки для маленької улюблениці. Щомісяця Інесі на таблетки потрібно півтори тисячі гривень.
– Ми відпочивали з Інесою у Чехії 18 днів, – каже бабуся Марта. – То чеські лікарі так перейнялися долею нашої дівчинки, що забезпечили її ліками на рік. А в нас заступники мера раніше ще хоч розмовляли, а нині, як телефоную у міськраду, то трубку кидають.
 У затишній  оселі – красива статуетка. Це нагорода за “Дитячу мужність”. Два роки тому Інесу назвали “Гордістю країни”. Статуетку їй вручала улюблена співачка Руслана. Є у маленької і м’яч, на якому розписалися всі футболісти “Карпат”. Інеса, як і всі сільські діти, залюбки ганяє у футбол, любить бавитися ляльками у “доньки-матері”. Дівча засилює нитку в голку, застеляє ліжечко, міняє батарейки у годиннику. Маленька господиня залюбки  допомагає мамі та бабусі нарізати овочі на салат: затискує пальчиками  ніжки маленький ножик й ріже цибульку дрібно-дрібно. Хоча й не живуть Посисені, а животіють, Інесі родина старається ні в чому не відмовляти. Має дівчинка багато книг і комп’ютера. У щоденнику малої школярки  менше десять балів не буває. Навчається Інеса у третьому класі. Тричі на тиждень до неї приходять вчителі. Найбільше дівча любить математику. Інеса хотіла ходити зі всіма дітками до школи, але там вчителі часто кажуть діткам підняти руку…  
Світлана МАРТИНЕЦЬ,
Львівська область
Фото з домашнього архіву

  •  
Comments:

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>