Чи знайдемо час для господа?
Думаю, лист, який надійшов у редакцію від нашої читачки, актуальний у цей непростий час. Зараз усіх тривожить фінансова криза. А те, що вона характерна майже для усього світу – надто знаковий факт. Чи не показує нам Бог, що все у цьому житті тлінне? І керують світом не купка мультимільярдерів, як їм це видається, а Господь. І, певно, забувши про скарби духовні, втрачаємо й скарби матеріальні. Недарма апостол Павло наголошував, що усе видиме – дочасне, невидиме – вічне...
“Час летить, наче на крилах – уже XXI століття. Зміни відбулися і у природі, і у народі. Старші люди кажуть, що колись дні були довшими. А ще вони розказують про колишнє життя. Важке воно було. Усе робили вручну, і хоч тяжко працювали на землі, проте церкви не забували. Люди були веселішими і щирішими.
Сьогодні, дякувати Богу, маємо хліб і до хліба. Праця наша механізована й комп’ютеризована. Вдома теж забезпечені сучасною технікою, і вже й мало хто пере руками. Чи не в кожного з нас біля вуха телефон. Але не маємо вільного часу.
Скільки тепер молодих людей із вищою освітою! Але чимало з них загордилися й забули про прості людські істини. Мало хто з хлопців та дівчат запропонує у транспорті місце старшій людині чи мамі з дитиною, а чоловік – жінці. Про присутність культури у нашому житті важко говорити. П’янство стало найприємнішою розвагою для нашої молоді. Без мата у них і мова не в’яжеться. Вже ми звикли й до напівголих дівчат. Невже лише тілом можна привернути увагу до себе? Спокусити можна, а втримати важко, якщо нема розуму й мудрості.
Краса зовнішня з роками, хочемо чи не хочемо, згасає, а з чистим серцем доживаємо до старості, кому це судиться. Чи не краще відкрити для людей серце, аніж своє тіло (до речі, не завжди приємне для людського ока).
Час летить, і нема коли замислитися, як вибрати правильний шлях. А може, хоч на мить зупинимося й поклонимося Богові та подумаємо, чи правильно живемо?
Як приємно дивитися на тих молодих людей, які ідуть до Бога і щиро Йому моляться. Бо з молитвою їм буде легше вирішити свої проблеми або уникнути їх”.
Галина БОНДАРУК, м. Луцьк
| Comments: |
