Убив 16-річного сироту за мобільний телефон?
Дід Сергій плаче біля фотографії онука
Дитинство без батька
Секретар сільської ради села Немовичі Микола Колядко розповідає про драматичну долю родини Аверіних:
– Мама загиблого Саші Олена вчилася на повара в Донецькій області. Там вийшла заміж. Жили в містечку Костянтинівка. Народилося двоє діток: старший, Андрій, 1990 року, а Саша – 1992-го. Але щось сімейне життя у жінки не складалося, вона важко захворіла. Коли молодшому синові було кілька місяців, батько Олени Сергій Олександрович Колядко поїхав і забрав дочку з двома маленькими дітками в село. Допомоги та аліментів від чоловіка жінка не отримувала. Кажуть, одного разу він був у селі проїздом. Коли Олена попросила грошей дітям на харчі, то Сергій Аверін дав аж... 20 гривень.
В Немовичах розповідали, що найбільше своїми онуками опікувався дід Сергій, адже дочка дуже хворіла і у жовтні 2004 року померла. Залишилися діти з дідом і бабою. Після маминої смерті хлопцям оформили пенсію по втраті годувальника. Брати ходили у місцеву школу, і тут про Аверіних найкращі відгуки. Колись навіть районна газета писала про них як про волонтерів, які допомагають самотнім людям. Цього року Саша закінчив дев’ятий клас, а Андрій – одинадцятий, і обоє братів поступили у Сарненське вище професійне училище вчитися на будівельників. Ще формально вважалося, що у них є батько. Сільська рада підготувала всі документи на позбавлення батьківських прав їхнього батька.
– Третього листопада Сарненський районний суд прийняв рішення про позбавлення батьківських прав Сергія Аверіна, який проживає у місті Костянтинівка Донецької області, – продовжує Микола Іванович. – А четвертого Саша пропав.
Зустрічаючись у Немовичах з різними людьми, нам вдалося встановити приблизний хід подій. У вівторок хлопці приїхали з училища. Андрій у вільний час підробляє, адже допомоги немає звідки чекати, тому ще пішов на роботу. А Саша близько 16-години навіть не переодягаючись, сказав бабі: “Я до хлопців”, – і кудись подався. З тих пір рідні живим його не бачили. Коли він не прийшов на ніч, вдома захвилювалися. Вирішили, що, може, заночував у когось з однокурсників, хоча такого раніше не траплялося. Наступного ранку Андрій поїхав в училище, але там Сашка не було. Розпочали пошуки, ще надіялися, що нічого страшного не сталося. Звернулися в міліцію, в село приїхали слідчі. У Сарнах в училищі правоохоронці розпитували одногрупників.
– З’ясували, що увечері бачили, як Саша спілкувався з одним хлопцем з нашого села, – розповідає Микола Іванович. – Ще до суботи сподівалися, що він живий, не хотілося вірити в найгірше.
Встановили, що старший брат Андрій Аверін купив за 400 гривень мобільний телефон в Олега – хлопця з їхнього села – і віддав молодшому братові Сашкові. Кажуть, що насправді мобілка коштує понад тисячу гривень, але Олегові терміново були потрібні гроші, і він продав його за безцінь. Очевидно, згодом хлопцеві стало жаль того телефона, і він вирішив його повернути – намагаючись відібрати мобілку, вбив Сашу. Він міцніший і на голову вищий від Аверіна.
Кажуть, що коли забрав телефона, то вставив свою карточку і зателефонував. Це дало можливість його вирахувати.
У цій справі ще чимало запитань, на які дасть відповідь слідство. Наприклад, чи був убивця один, чи хтось йому допомагав. Яким чином Олег заманив Сашу до ставка аж за село. Адже хата їхнього діда в центрі, навпроти сільської ради.
Про хлопця, який зізнався у вбивстві, в селі нічого поганого не сказали: ніби з нормальної сім’ї, батько – підприємець. Тільки зауважили, що Олег скритний. Що спонукало його скоїти такий жахливий злочин, односельчани до цих пір не можуть пояснити. Невже вбив за мобілку? Це не вкладається у голові. Кого б ми не запитували, люди тільки знизували плечима. “Та сказав би батькові, він би йому десять таких телефонів купив”, – казали люди в Немовичах...
Люди не могли стримати сліз
Хоронили Сашу Аверіна у понеділок, 10 листопада. Зійшлося все село: старі й малі, учні школи, приїхали провести його в останню путь студенти Сарненського училища, в якому хлопець провчився лише два місяці. На кладовищі ділили коровай. Жінки і чоловіки не могли стримати сліз. Над страшною сирітською долею плакали чужі люди. Він мріяв стати будівельником, хотів мати сім’ю – не судилося. Хтось зауважив, що син на тому світі зустрівся зі своєю мамою...
На столі в кімнаті кольорова фотографія, обв’язана чорною стрічкою, молоденького красивого хлопчика у шкільній формі.
– Ось такий у мене був онук, – витирає сльози дідусь Сергій Колядко. – Не розумію, за що було вбивати таку дитину? – бідкається чоловік, який з двох місяців годував хлопчика з пляшечки коров’ячим молоком, бо у мами не було грудного. – Дуже добрий у мене був онук, всю роботу робив: і косив, і орав. 24 січня йому виповнилося 16 років, зробив собі паспорт.
Батьки арештованого Олега приходили до Колядків, просили вибачення. Дід каже:
– Я до них ніяких претензій не маю. Вони нормальні люди. Для них це також трагедія.
Заступник прокурора Сарненського району Юрій Шерстобітов розповів:
– У Сарненському райвідділі внутрішніх справ було зареєстровано повідомлення про зникнення четвертого листопада неповнолітнього хлопця, 1992 року народження, жителя села Немовичі Олександра Аверіна. Правоохоронці встановили коло знайомих, з ким він міг спілкуватися, і вийшли на підозрюваного, 18-річного жителя села Немовичі Олега Д. Він розповів, що суперечка між ним та потерпілим виникла за мобільний телефон. Олег зізнався, що він скоїв вбивство. Написав явку з повинною. Згодом показав місце – ставок, де він заховав тіло. На місце події виїжджав прокурор району, начальник райвідділу міліції, оперативні працівники. Коли знайшли труп і завезли на судово-медичну експертизу, то експерт виявив понад 30 ножових поранень. На сьогоднішній день обрано міру запобіжного заходу для Олега – тримання під вартою, оскільки це особливо важкий злочин проти особи. Він дає покази, його інтереси захищає адвокат, який присутній на кожній слідчій дії. Вже призначено ряд криміналістичних та судово-медичних еспертиз, а також психіатрична. Поки що порушено кримінальну справу за статтею 115, частина перша. Вона на контролі у прокуратурі Рівненської області.
***
Хочеться запитати: що це з нами робиться? Чому молодь стає такою жорстокою? У розмові досвідчений юрист з багаторічним стажем Юрій Шерстобітов зауважив, що злочинність значно помолодшала. Не хочеться узагальнювати, але теперішнє покоління значно цинічніше та жорстокіше. Вбити можуть не тільки за мобільний, але й за пачку цигарок. Куди ми котимося? Якщо раніше більшість важких злочинів скоювали у містах, то тепер і села не відстають. Цей випадок – ще одне підтвердження, що щось з нашим суспільством не так. Мине ще кілька років, і ми отримаємо втрачене покоління.
Кость ГАРБАРЧУК,
Рівненська область
Фото Миколи КОМАРОВСЬКОГО
| Comments: |
