Новий начальник чуднівських поштовиків – відомий у районі… «бандера»
Микола Маслюківський
З музикантів – у комсорги
За освітнім фахом Микола Маслюківський зовсім далекий від поштових справ: закінчив музичне училище та факультет фізичного виховання Вінницького педінституту. Зате стажу керівної роботи не бракує: був заступником голови і сам головував у колгоспі, згодом очолював автотранспортне підприємство. До речі, пан Микола мав стати професійним музикантом. Здібного учасника духового оркестру в рідному селі Тютюнники після дев’ятого класу запросили у Львів – до оркестру Прикарпатського військового округу. Був його курсантом-вихованцем два з половиною роки, одночасно навчаючись у вечірній середній школі та музичному училищі. Зрозуміло, строкову військову службу проходив там же музикантом-трубачем. Незабаром їхній оркестр (а було в ньому близько ста виконавців) приєднали до роти почесної варти. Зустрічаючи високих чинів, довелося навіть постояти поруч з тогочасним міністром оборони СРСР Дмитром Устиновим. А щоб музикантам служба не здавалася медом, командувач округу генерал Бєліков наказав зустрічати його в будь-якій військовій частині з оркестром, незважаючи на день чи ніч. Так що солдати-музиканти мусили бути завжди напоготові, тримати в порядку парадну форму та інструменти, а на злітній смузі чекав закріплений за оркестром літак АН-12, котрий і доставляв їх грати марші гоноровому командувачу.
Після строкової Микола повернувся в рідні Тютюнники – мати залишилася дома сама. Знайшлась і робота в місцевому колгоспі імені Кірова, який очолював тоді Герой соціалістичної праці Дмитро Лонський: спочатку інструктором зі спорту, а згодом заступником голови для роботи з молоддю (комсоргом, як тоді казали).
«Хочу вивести Чуднів у передові центри»
– А на пошту Вас усе-таки яка дорога привела?
– Ще за Лонського (за його рекомендацією) очолив новостворений у сусідньому селі Турчинівка колгосп, але довго ним не керував: настали перебудовні часи, я прихилився до національно-демократичного руху (далося взнаки перебування у Львові), став возити у службовій «Ниві» синьо-жовте знамено, розмовляв виключно українською мовою. Мене називали «бандерою», і в райкомі такий голова-націоналіст муляв очі, тому й усунули. До речі, незаконно, провівши колгоспні збори під час моєї відсутності й призначивши іншого. Я пішов знову до Лонського в заступники й одночасно працював у Малих Коровинцях у школі вчителем, а згодом викладачем Турчинівського профтехучилища. Потім ми з братом створили автотранспортне підприємство, яким я керував до президентських виборів 2004 року. Відтоді поринув у політику й очолював у районі виконком «Нашої України» – аж до липня цього року, коли за рекомендацією районної ради став начальником Центру поштового зв’язку в Чуднові.
– І як почуваєтеся на новому місці?
– Починати будь-яку справу нелегко. А знати все у сучасній поштовій справі практично неможливо! Одних послуг ми нині надаємо 52, маємо досить розгалужену інфраструктуру, охоплюючи три адміністративні райони: 62 поштові відділення, 347 працівників. Так що, вважаю, завдання керівника – направляти в потрібне русло своїх заступників і начальників відділень.
– З проблемами, наріканнями вже стикалися?
– Від цього ніде не подінешся. Найбільша ж проблема в тому, що у листнош низька заробітна плата. Притому дивує, що у нас найнижча по Житомирській дирекції плинність кадрів. Очевидно, тримає людей пошта через те, що тут сільськогосподарська місцевість, і знайти іншу роботу дуже важко. І все ж це не основна причина. Насправді наші листоноші досвідчені, з великою практикою, бо коли я проходив співбесіду у зв’язку з призначенням, то мені сказали: «Або ти полюбиш пошту і будеш працювати довго, або покинеш одразу».
– На що направлятимете зусилля?
– До липня цього року Чуднівський центр поштового зв’язку був одним з гірших в області з виплати зарплатні, з виконання доходів. За липень ми вирівняли показники: з тринадцяти збиткових відділень залишилося тільки два. Центр вийшов на плюсовий індекс, і працівники вперше за останній час отримали премії… А найперше завдання, бо я максималіст – вивести Чуднів у передові центри Житомирщини.
Микола Шмигін,
Житомирська область
| Comments: |
