У мене сталася біда: 25 грудня 2007 року до мене звернулася жителька с. Покащів Ківерцівського району і попросила стати поручителем при оформленні кредиту (гроші потрібні були нібито на операцію доньки). Я погодилася, оскільки знала її з хорошого боку: вона була дячихою у церкві, завідувала будинком культури. Другим поручителем виступив житель с. Хорлупи.
У березні прийшов перший лист про несплату. Я одразу передзвонила дячисі, але вона запевнила, що все заплатить. Наступний лист, який вказував на заборгованість, був у травні. Але тепер на мої дзвінки ніхто не відповідав. У серпні мене розшукав другий поручитель і ми зв’язалися з кредитною спілкою, яка подала на нас трьох у суд за несплату. Ми звернулися у міліцію і звинуватили дячиху у шахрайстві. Але це не може звільнити нас, поручителів, від відповідальності: ми ж добровільно ставили свої підписи, а отже, мусимо виплачувати за неї кредит. Всього нам треба віддати 9 тисяч гривень. Вона ж собі виїхала із села, на жодне засідання суду не з’явилася, і нам треба подавати у розшук, щоб її знайти...
Надрукуйте цього листа. Нехай люди знають, що у теперішній час нікому вірити не можна.
Олена ГЛУЩУК,
с. Горянівка Ківерцівського району
Волинської області
Comments: |