Сашка рятувало усе село
Олександр Воробйов
На лікування потрібно п’ятдесят тисяч гривень
Сашко давно мріяв про скутера, бодай «беушного», який полегшив би шлях до школи у сусіднє село. Однак мрії так і залишалися мріями, адже сім’я, як кажуть, ледь-ледь зводила кінці з кінцями. Практично єдиним гарантованим доходом для Воробйових була державна допомога на дітей, а їх – троє. Щоправда, найстарша донька Юля уже знайшла роботу в Рівному. А ось Сашко та його молодша сестра Іванна перебувають на утриманні мами, хоч часто й самі замінюють її у господарських справах.
Цього злощасного дня Сашко саме порався по господарству. Під вечір вирішив дровами розпалити у хаті грубку, бо природний газ до будинку через борги відключили. Тож вирішив використати для розпалу бензин з того запасу, який приберігав для можливого скутера. Аби знайти п’ятилітрову посудину у хліві, скористався запальничкою. Саме в цю мить пластмасова каністра перекинулася, бензин вилився прямо на одяг.
– Чую: у сусідів зчинився крик, – розповідає жителька Крилова Антоніна Маліщук, – а Сашко перетворився на справжній факел. Почав у дворі качатися, збивати вогонь…
– Хто зна, чим би цей жах завершився, – доповнює розмову Вікторія Володимирівна, Сашкова мама, – якби нас з дочкою не було вдома. А так – почувши крик, моментально вискочили з хати і зі шланга почали лити воду на сина. А далі викликали «швидку». До честі медиків, вони вже через десять хвилин після виклику були у Крилові. Вдячна також працівникам Рівненського опікового центру, які зробили усе можливе, аби врятувати сина, а нині докладають максимум зусиль, щоб відновити шкіряний покрив.
– Складності додавало те, що у потерпілого чверть тіла мала надто глибокі ураження, – зазначає завідувач Рівненського обласного опікового центру Олег Кирик, – що могло спричинити зараження крові та інші важкі наслідки. На щастя, загрозу вдалося ліквідувати, ситуація стабілізувалася, хоч стан хворого залишається важким. Йому доведеться зробити ще ряд операцій, використовуючи так звану ксеношкіру. Загалом перший етап лікування займе два місяці. Причому у по-дібних випадках лікування в середньому коштує п’ятдесят тисяч гривень.
Буде здоров’я – буде і скутер
– Жоден наш односелець не відмовився виділити зі свого сімейного бюджету якийсь гріш для погорільця, – розповідає голова Варковицької сільської ради Михайло Чиж. – Одна бабця залишила собі лише декілька гривень на хліб, а решту віддала. Попри тягар від того, що сталося, мені водночас приємно за своїх односельців. І школа, і сільська та районна ради, і підприємства, і церква долучилися до збору коштів, який ініціювали та організували вчителі Галина Матвіюк та Антоніна Литвинець.
– Відгукнулися також незнайомі нам люди, які навіть відмовилися називати свої імена, – розповідає класний керівник дев’ятого класу Галина Матвіюк. – Вони просто залишили два конверти з двома тисячами гривень і сказали: «Нехай Бог помагає».
Не втрачає надії і сам Сашко, з оптимізмом дивиться у завтрашній день, хоч і розуміє, що доведеться ще чимало витерпіти.
– Я вже навіть змирився з думкою, що нині про омрі-яного скутера доведеться забути, – зізнається потерпілий, – але це не головне. Найважливіше зараз перебороти те, що сталося. А далі – підросту, влаштуюся на роботу, зароблю грошей, і буде у мене скутер.
Щоправда, стосовно професії, яку мріяв обрати після закінчення школи, дев’ятикласник змінив думку. Бо хотів стати електрозварником, а оскільки цей фах пов’язаний з вогнем, то після того, що з ним сталося, про полум’я хочеться забути.
Якби там не було, залишається побажати Сашкові щасливого майбутнього, у якому він, як сам зізнається, завше пам’ятатиме: світ не без добрих людей. Заодно віриться, що список благодійників розшириться. Адже зібрані кошти – це лише частина для лікувальних потреб хлопця з малозабезпеченої сім’ї.
Сергій Новак,
Рівненська область
Фото автора
| Comments: |
