«Вісник і Ко» навчив мене допомагати людям»
Доброго дня, шановна редакціє “Вісника і Ко”. Моя сім’я вже багато років читає вашу газету. А я особисто ніколи не дочитувала статті до кінця. Мого терпіння вистачало лише на кросворд. Одного вечора я зібралася із силами і перечитала “Вісника” від початку і до кінця. До того часу я жила безтурботним життям, проте після довгих роздумів поставила собі мету: “Я хочу допомагати людям!” І розпочала з того, що пожертвувала хворому хлопчику певну суму грошей. А все сталося так: кожного дня батьки давали мені до школи по 5 гривень, але я їх не витрачала. І коли в школі оголосили про збір коштів на лікування хлопчика – я все, що назбирала, віддала. Тепер із нетерпінням чекаю кожного випуску “Вісника і Ко”, щоб ще раз подумати, чим я можу допомогти суспільству?
А ще я присвятила вам вірш:
Газеті дякую я цій!
Я сенс життя знайшла у ній.
Сторінки ці уважно я читаю
І заодно себе повчаю.
О! Скільки горя в світі є –
Таке життя нам Бог дає!
Не просто так я їх читаю –
І радість, й горе відчуваю,
Рівняюсь я давно на вас,
Допомагать я хочу повсякчас.
Анна МАЗУРИК,
с. Буцин, Волинська область
| Comments: |
