Долар гривню береже?

Минулого тижня нас найбільше шокував курс долара – він “скочив” аж за сім гривень! Це зачепило й наших державних “діячів” – усі гуськом таки прибігли на “Інтер”, аби розказати, як будуть рятувати Україну від кризи. Навіть Юлія Володимирівна, котра три тижні тому запевняла, що світова фінансова криза нам не загрожує, вже заговорила про економічну стагнацію. Усі намагалися проникливо розказати, чому все це сталося і що треба робити, не уникаючи нагоди залити один одному сала за шкіру. Таке враження, що наші “неперевершені знавці” економіки та фінансів ніби вчора відійшли від своїх політичних баталій і згадали, що в країні ще є й виробництво. І, виявляється, воно на грані розвалу...У світі проблеми, а у нас ріст ВВП...
Так хотілося усім їм поставити запитання: де ви були принаймні півроку тому? У політичних інтригах? Перевибирали київського мера? Тішилися найбільшим майбутнім врожаєм (виглядало так, що його виростив сам уряд)? І, зрозуміло, придумували ходи, як один одного “загнати під плінтус”. А загнали народ...
Зараз і банкіри, і державні діячі закликають нас не знімати гроші з депозитів. Абсолютно логічні заклики, бо вклади громадян – найкращі інвестиції в нашу економіку (на депозитних рахунках було 127 мільярдів гривень), яка задихається від нестачі грошей. Та закликами проблему не вирішити, якщо водночас проводити антигривневі дії, на які люди просто не можуть не відреагувати! Вже вкотре у цій державі народними грішми маніпулюють, як заманеться, абсолютно незважаючи на реальну економічну ситуацію.
Наша Прем’єрка тепер заявляє, що готова співпрацювати з Нацбанком: “Ми будемо консультуватися, ми будемо співробітничати з Національним банком України, тому що це надзвичайно необхідно зараз Україні”. При цьому Юлії Володимирівні варто було додати: “І мені теж”. Тепер з’ясовуємо, що уряд може працювати разом з НБУ. А що ми чули у травні-червні, коли просили її прокоментувати ситуацію з ревальвацією гривні (коли курс долара впав до 4,65)? Вона навідріз відмовлялася говорити на цю тему, тим паче, у парламенті, бо це, мовляв, не компетенція уряду. Перебуваючи в травні в Мінську, Юлія Володимирівна наголосила: “Все, що пов’язано з монетарною політикою, валютними ресурсами – це виключно компетенція Нацбанку”, додавши, що хотіла б, аби Нацбанк був незалежним від виконавчої та інших гілок влади. 
Тоді пані Тимошенко такий курс був зручний, бо він послаблював ріст інфляції (хоча, як відомо, інфляція не була спровокована монетарною політикою), незважаючи на те, що знецінював заощадження людей у валюті (українці втратили 6 мільярдів гривень).
Та коли до України в кінці травня прибули єврокомісари з питань економічної і монетарної політики й похвалили уряд за його дії, то у ході зустрічі міністр економіки України Богдан Данилишин не забув підкреслити, що росту ВВП посприяв “розроблений разом з Нацбанком України та урядом пакет документів, спрямованих на зменшення рівня інфляції”. Отже, все-таки разом з Нацбанком думали, як побороти інфляцію?
Петро Порошенко, як голова Ради Нацбанку, був противником ревальвації гривні. Арсеній Яценюк теж, пояснюючи, що експорт у нас зростає на 24 відсотки в рік, а імпорт – на 45, мінусове сальдо – чотири мільярди доларів. “Я наведу лише один приклад – Китай зі США проводять торговельні переговори протягом останніх п’яти років. Максимум, чого їм вдалося досягти – це ревальвації юаня на один відсоток. Ми за останні три роки ревальвували гривню майже на 20 відсотків. То в нас що, економіка сильніша, ніж китайська?” – наголошував спікер. Перший заступник глави секретаріату Президента Олександр Шлапак також звертався до Нацбанку і уряду, підкреслюючи, що “в Україні є проблема з негативним сальдо зовнішньоторговельного балансу, яке після ревальвації стане критичним. Розгойдування курсу – останнє, що потрібно економіці сьогодні”. Але голові правління Нацбанку Стельмаху ніхто не був указом.
Сигнал для влади був ще влітку
Безумовно, Президент міг на це зреагувати серйозніше, а не заявляти тепер на “Інтері”, що “вся криза в залі” (хоча це абсолютна правда!). Потрібно було самому діяти рішучіше й вимагати цього від уряду, парламенту й Нацбанку. А він разом з Балогою й далі прирікався з Юлею Володимирівною. Чекав, коли народ сам побачить, як наша Прем’єрка вміє гарно малювати майбутнє, зрозуміло, при її ке-рівництві та якщо їй “не заважатимуть”. І вклонявся Ахметову за те, що той організував виставку французьких музейних шедеврів. Чому б не організувати? Держава перекриє 13 відсотків виплат за газ, зніме сплату податків... Це так у нас рятують металургійну галузь! А чому не запитали в Ахметова, скільки він вклав у реконструкцію й модернізацію ще совєцького обладнання, щоб здешевити свою продукцію. Не мав грошей на це, бідака? Тепер усі кричать, що зупинився експорт металу, а отже, й надходження валюти... Бо за кордоном є дешевший турецький і російський метал.
Дешеві долари влітку скупив ще й НАК “Навтогаз України” для майбутніх розрахунків за газ, сам Нацбанк, а ще їх взяли громадяни (130 мільярдів гривень валютних кредитів). Хай кожен банк проаналізує, скільки саме на початку літа було взято доларових кредитів. А чому не брати, коли вони подешевшали? Адже нам прогнозували приріст ВВП, збільшення зарплат і соціальних виплат, зупинення інфляції. І це в той час, коли припинялося кредитування житла й призупинялося будівництво. Так само зменшувалося автокредитування, уже в менших обсягах продавався метал і т. д. Тобто сигнал, що з економікою і фінансами не все гаразд, був ще влітку. Тепер, коли людей з роботи звільняють або скорочують, з чого їм виплачувати кредитні борги? При такому курсі долара вони значно зросли і для тих, хто має роботу. Комерційним банкам, а деякі з них теж мають валютну заборгованість перед закордонними кредиторами, ця політика Нацбанку ще аукнеться...
Бо Нацбанк, як кажуть, цю ситуацію добив: заморозив депозити і в той самий час відпустив гривню у вільне плавання. Як нормальна людина на це не зреагує, якщо в одну мить у неї знецінюються гривневі вклади? Біжить і вигрібає свої гроші у банку. Тим паче, дії, які пропонуються як антикризові, передбачають ріст цін на імпорт, продукти, пальне. Отже, інфляції не уникнути. Усю попередню економічну й фінансову політику Президента, Прем’єра й уряду, голови Нацбанку (про парламент нема мови) можна назвати адекватною чи професійною? Юлія Володимирівна підколює Януковича, наголошуючи на його “проФФесіанолізмі”, але її уряд теж не менш “проФФесійний”.
Що робити з гривнею тим, у кого вона ще є? Нести в банк, купувати долари чи притримати у “загашниках”? З цією порадою треба було б звертатися до фахівців. Але всі радять по-різному. У нормальних державах гроші тримають на депозитних рахунках. Нам теж годилося б так поступати, якби ніхто не намагався розпоряджатися чужими грішми і не видавати “кризові” постанови на кшталт №319, що заморожують наші збереження і лише призводять до паніки (різниця між ситуацією 2004 року і нинішньою – це земля і небо), а потім запевняти: “Забудьте про долар по 5,20 гривні”... Але у будь-якій ситуації паніка – це не вихід. Думайте і підходьте до всього розважливо.
Ольга ЖАРЧИНСЬКА

• Нравится
•