Селищу Млинів – 500 літ
Цьогоріч у жовтні районний центр Млинів Рівненської області святкує 500-річчя. І попри свою територіальну “скромність” має багатющу історію, якій позаздрили б навіть великі міста.
За народними переказами, назва поселення Млинів походить від слова “млин”. Тут було декілька водяних млинів, і приїжджі ділилися враженнями: “О, скільки там млинів!” Втім, кандидат філологічних наук із Рівного Ярослав Пура висловлював думку, що похідною формою до назви могло стати інше значення: “млин (млино) – базікало, шелихвіст”.
Перші офіційні відомості про Млинів належать до початку XVI століття, коли литовський князь Олександр подарував поселення москвитянину Бобру. Бобер помер бездітним, і король Сигізмунд привілеєм від 1508 року передарував це поселення кременецькому наміснику Яну Монтовту. Втім, коли саме заснований Млинів, коли на тутешній місцині з’явилися перші поселенці – невідомо. Відомий археолог Ігор Свєшніков, проводячи розкопки у млинівських довколишностях, вважав, що тут люд селився ще в період до нашої ери, як підтвердження – сліди майстерень крем’яних знарядь. А ось житель селища Віктор Кондратенко, у 1995 році копаючи рів для фундаменту, натрапив на бойовий, з вирізьбленим орнаментом, шолом, спис і меч. Вони збереглися не у своїй первісній формі, однак свідчать про древнє походження Млинова і його можливу приналежність до Київської Русі.
У 1780 році на замовлення власників поселення заклали палац, який зведений за проектом придворного архітектора короля Станіслава-Августа Єфрема Шрегера (Шлегеля). Палац вважався однією з найкращих архітектурних споруд на Волині. Утворення графської садиби, спорудження палацу у Млинові пов’язані з іменем старости Жмудського Яна, особливо його енергійної дружини Людвіки, Ходкевичів. У 1789 році вона виклопотала королівський привілей для містечка – щорічно проводити два ярмарки.
Найзнанішою особистістю, яка розбудовувала Млинів, був бригадний генерал, меценат, науковець, книголюб та поціновувач старовини Олександр Ходкевич. Йому вдалося зберегти костел і виділити головний фундуєш на зведення православної обителі.
Церкву Святого Благовірного і великого князя Олександра Невського освятили у 1840 році. Середина ХІХ століття була позначена для млинівського храму багатолюдним паломництвом. У церкві над царськими вратами з чудотворної ікони Спасителя стікали криваві сльози. Це відбувалося у той час, коли у храмі службу Божу правив священик Стефан Боговський. Подальша історія цієї ікони невідома. Принаймні, у переписі 1889 року про диво-ікону жодного слова не сказано. А в 1915 році під час Першої світової війни, коли Млинів став центром воєнних дій, австрійський снаряд влучив у купол і повністю зніс його. У 1927 році церкву таки відновили і освятили на честь Покрови Святої Богородиці. Наразі храм перебуває в привабливому вигляді.
Спогади про Млинів, зокрема про палац Ходкевича, залишив Юзеф Крашевський, відомий польський письменник, публіцист. Серед інших відомих особистостей, котрих пам’ятає Млинів із ХVІІ-ХVІІІ ст., варто назвати Тадеуша Костюшка, польського і білоруського військового і політичного діяча, учасника війни за незалежність США. На честь його перебування в селищі було насипано курган, встановлено пам’ятник на березі Ікви. Перебував Тадеуш Костюшко у Млинові три дні, коли його як бранця доставляли до Петропавловської в’язниці у Петербург.
Млинів став останнім пристанищем для відомого єврейського філософа Аарона Перлова. Проїжджаючи через селище, він тут захворів і помер. Зараз біля його склепу на старому єврейському цвинтарі представники єврейської общини спорудили капличку, до якої на поклін приїздять паломники фактично з усього світу, а найбільше – з Ізраїлю та США. А ось для відомого письменника і вченого Шломо (Соломона) Манделькерна млинівська земля стала родовідною. Тут, у Млинові, 1846 року він народився, тут поховані його батьки. Шломо Манделькерна вважають одним із найвидатніших знавців та дослідників Біблії. А ще він першим переклав вірші Пушкіна на іврит, першим також ознайомив Європу з творчістю Володимира Короленка, переклавши його “Сліпого музиканта” на кілька мов.
Саме у Млинові на графських маєткових пожитностях у 1960 році знімали фільм “Сліпий музикант”. Тоді у масових сценах взяли участь більше сотні жителів селища та навколишніх населених пунктів, отримуючи за це доволі гарну платню – від 3 до 25 рублів. На жаль, окрім “Сліпого музиканта”, жодного іншого художнього фільму у Млинові більше на знімали.
У долі Млинова незагойну рану залишила війна. У перший день Великої Вітчизняної війни, із аеродрому, що розташовувався на околиці Млинова, на перехоплення фашистським літакам здійнялася ланка винищувачів під керівництвом Івана Іванова. Командир у цьому бою загинув, здійснивши перший повітряний таран Великої Вітчизняної війни. 2 серпня 1941 року старшому лейтенантові Іванові Івановичу Іванову посмертно присвоєно звання Героя Радянського Союзу.
Млинів насамперед – це люди. З-посеред інших варто назвати Степана Кузьмича, якому від цьогорічного вересня пішов уже 105 рік. На традиційне запитання “У чому секрет довголіття?” млинівчанин зізнається: “Знаєте, комусь важка праця, можливо, вкоротила віку, а мені, дав Бог, продовжила”. Втім, робота роботою, а найбільшим своїм набутком Степан Кирилович вважає родину. Ще б пак: внуків, правнуків та праправнуків у нього більше трьох десятків. Многії літа, Степане Кириловичу!
А заодно – многії літа славному Млинову! Нехай це довголіття в усіх поколіннях позначається величчю людського духу.
Сергій НОВАК,
Рівненська область
| Comments: |
