Майструванням подібних дивовиж він захопився ще замолоду й попередником “Розп’яття” була в нього “Діжка в пляшці” – витвір надзвичайно тонкої і технічно складної роботи. Непросто помістити в посудину з вузьким горлом і хреста, але Валентин Михайлович настільки відшліфував свої рухи, що зумів виготовити близько сорока таких “Розп’ять”. Чим не досягнення, варте “Книги рекордів Гіннесса”?
Диву даєшся, коли він встигає все це робити. Адже, незважаючи на пенсійний вік, ще й досі працює, поза тим – активний громадський діяч національно-патріотичного спрямування, ініціативний депутат селищної ради, довгий час очолював районний Червоний Хрест, а його гострі публіцистичні роздуми можна часто зустріти на шпальтах місцевих і навіть регіональних видань.
– Головне – не поспішати, тоді встигнеш, – каже на це Валентин Михайлович. – А ще до кожної справи треба братися з чистими руками. У прямому й переносному значенні. Я завжди їх мию, коли беруся за роботу. Питаєте, чи важко? Рука, котрою тримаю заготовку, терпне й німіє, бо іноді, захопившись, можу провозитися з річчю з вечора до ранку…
Цікаво, що свої вироби (а, крім унікальної колекції мініатюр: скрипки у вишневій кісточці, набору столярних інструментів у скриньці з волоського горіха тощо, за яку йому не раз пропонували грубі гроші, виготовив з дерева ще кілька сотень предметів релігійно-церковної атрибутики) він не продає. Адже працює не задля бізнесу, а заради творчого задоволення. І все ж не тримає їх за сімома замками в коморі – дарує друзям, однодумцям, храмам. А ще збирається організувати виставку. Вона матиме успіх, бо подивитися буде на що.
Микола Шмигін,
Волинська область
Comments: |