Марія Лис в рідному селі збудувала церкву
Марія ЛИС біля своєї церкви
Який буде храм – побачила у видіннях
Пані Марія живе у старенькій хаті, але чималі кошти вклала у церкву. Над дорогою біля її будиночку – гніздо лелек. Двір огороджений стареньким штахетником, зате біля храму – дорогий кований паркан. Коли чотири роки тому вона розпочинала будівництво, в селі не вірили в цю затію, а дехто навіть пальцем крутив біля скроні: мовляв, баба несповна розуму. Але завдяки Божому благословенню та допомозі благодійників село Плоске має красивий храм на честь Різдва Божої Матері та капличку на честь ікони Божої Матері “Живоносне джерело”.
До Марії Лис звертаються з усілякими болячками та проблемами. Жінка допомагає людям побороти різні недуги. Господиня саме приймала якусь сімейну пару. Коли ми розповіли, для чого приїхали, то пані Марія навідріз відмовилася розмовляти:
– Мені слави не треба, пишіть про тих, хто хоче, ще й рекламу в газети дає. А Бог про мої справи знає. Про мене не варто писати. Мене й так вже люди замучили, не маю сил їх приймати...
Ми терпляче чекали, коли Марія Миколаївна закінчить прийом. Вислухавши наші аргументи, вона все-таки погодилася розповісти про храм та його будівництво.
– Іноді я сама собі не вірю, – каже Марія Миколаївна. – Ще дитиною мені було видіння, що збудую храм. Заклали ми його четвертого жовтня 2004-го. Уявіть собі, звичайна сільська жіночка в 63 роки розпочала будівництво храму!
За її словами, вона була і архітектором, і інженером, і виконробом. Їй навіть підказав Господь, які мають бути розміри церкви.
– Але ще в мене багато роботи, хочу все засадити квітами, – розповідає вона. – Тут таке благодатне місце, що навіть на піску ростуть троянди та гладіолуси.
Цікавлюся в пані Марії, на які кошти велося будівництво. Навіть на перший погляд це великі гроші.
– Мені Господь весь час посилав багатих людей, – відповідає вона. – Спонсор серйозний був з Києва, який багато допоміг. А інші благодійники зробили дах і хрести.
«Готова жити у старенькій хаті»
Жінка каже, що коли заклали храм, у неї було видіння, що вона ще повинна зробити джерело біля церкви. Спочатку вона не хотіла навіть розпочинати цю роботу. Але не мала спокою, поки не пробили свердловину і не з’явилася вода.
Згодом у неї було видіння, що потрібно зробити біля джерела дерев’яну капличку. Як передбачено, так пані Марія і робить.
Вона показала нам храм та капличку біля нього:
– Ось камінців навозила, ще хочу тут купіль зробити. Щоб люди приходили, купалися і зцілювалися, – каже жінка. – Знаєте, чого я така енергійна? – запитує вона. – Бо щодня обливаюся холодною водою. Це ж благодатна водичка. У мене руки і ноги пухнуть, але як прийду і почну на себе лити, одразу стає легше. Можу півгодини бути в цій воді.
І ми з колегою покупалися у джерелі. Спочатку льодяна вода приголомшує, але через кілька хвилин тіло звикає, і починаєш відчувати справжню благодать від цієї купелі.
Цікаво, що новий храм облюбували навіть пташки. На вході в церкву над іконою ластівки звили гніздо. Навіть Божі створіння полюбили благодатне місце.
– Я помру, а люди сюди їхатимуть, – каже пані Марія. – Тут буде дуже багато народу зцілюватися. Якби мала гроші, я б дороги будувала, монастирі, церкви, – ділиться своїми мріями волинянка. – Все для людей, а для себе нічого, – каже ця дивовижна жінка. – Я згідна жити у ще меншій та старішій хатині, аби тільки людям добро робити. Ніколи не була жадібною.
Сімнадцятого жовтня минулого року настоятель Петропавлівського монастиря із села Світязь отець Арсеній з братією провів освячення нового храму Різдва Пресвятої Богородиці. Служба в церкві відбувається кілька разів на місяць, сюди приходить багато людей.
Кость ГАРБАРЧУК,
Волинська область
Фото Миколи КОМАРОВСЬКОГО
| Comments: |
