У Луцьк їдуть народжувати навіть киянки
Михайло Токарчук
– Михайле Михайловичу, тепер дуже часто можна почути про те, що у нас впроваджують якусь експериментальну швейцарську систему пологів. І вона непогано вже себе зарекомендувала, судячи зі слів породіль?
– Повірте, ніяких експериментів ми не ставили і ні на які швейцарські чи американські системи не переходили! Ми просто повернулися до пологів як до природного процесу. Саме таку програму використовують в усьому світі. Адже у нас раніше вагітну жінку вважали хворою. Хоча лікувати її немає потреби. Майбутній мамі треба лише розказувати, показувати і морально готувати її до пологів.
– Звідки ж з’явилася така ідея: зламати десятирічні стереотипи і перейти на нове мислення?
– Ми почали впроваджувати “Проект здоров’я матері і дитини” у 2003 році. Він фінансується Сполученими Штатами і покликаний навчати медичний персонал пологових будинків сучасним ідеям і технологіям. Наші лікарі і медсестри повністю підготовлені у питаннях неонатального догляду, первинної реанімації новонароджених, інфекційного контролю тощо. До нас можна вільно заходити, провідувати, бути присутнім під час пологів. Адже вже достеменно відомо, що інфекція не заноситься відвідувачами, вона передається через руки, нестерильні інструментарії та через неякісні внутрішньоін’єкційні розчини. Сьогодні пологовий будинок – це не тюрма!
– Хоча буквально кілька років тому наші породілі саме у цьому переконувалися...
– Так, супротив від персоналу на перших порах таки відчувався. Медикам теж нелегко все змінювати. Як працювати без маски і ковпака?! Не вводити під час пологів ліки?! Тепер працюємо без ковпаків, медикаменти зведені до нуля, а кесарів розтин – крайній вихід. Наша статистика свідчить, що ми на правильному шляху. Наприклад, за ці півроку у наш пологовий будинок приїхали народжувати 46,1% жінок, які не є мешканками Луцька. Просяться до нас вагітні й з інших областей: з Рівненської, Львівської, Чернівецької та навіть із Києва. У нас є свій сайт в Інтернеті, викладена програма пологів, яких ми дотримуємося, тож жінки заходять, читають, видзвонюють. Щоправда, ми не можемо обслужити всіх бажаючих. Луцький пологовий – це міська установа, яка насамперед зобов’язана надавати допомогу лучанкам.
– Михайле Михайловичу, Ви вже рік на посаді головного лікаря. Що можете вважати своєю заслугою?
– Керівник сам по собі нічого не може зробити. Це робота всього персоналу. Як бачите, у нас скрізь чистота – як у приміщеннях, так і на території пологового. За рік не надійшло жодної скарги від породіль, а це неабияка заслуга медиків.
– Чи були за вашого керування смертні випадки?
– Слава Богу (стукає по столу – авт.), жодної втрати матері. Дитяча смертність теж знизилася більш ніж удвічі, порівняно з минулим роком. За шість місяців – 10 випадків.
– Як буде розвиватися пологовий будинок далі?
– Уже закінчився ремонт у корпусах установи, тепер кожна жінка має свою персональну палату, яка пристосована для комфортного перебування у ній. У планах – відремонтувати жіночу консультацію. Щодо технічного забезпечення – вже закупили лапроскоп у гінекологічне відділення, а наступного року плануємо придбати найсучасніший ультразвуковий апарат. Він конче потрібен для своєчасного виявлення вроджених вад у розвитку майбутньої дитини. І насамкінець, наука не стоїть на місці, тож наші спеціалісти й далі їздитимуть на підвищення кваліфікації, перейматимуть досвід на закордонних курсах.
Мирослава КОСЬМІНА,
Волинська область
| Comments: |
