У водяний полон везуть продукти, банки для закруток і траурні вінки

Такого лиха, що наробила велика вода цьогоріч на заході України, не пам’ятають і старожили. Нині там працюють військові та цивільні рятувальники.  Відновлюють зруйновані мости, дороги, відкачують з криниць та підвалів воду, закопують вбитих водяною стихією тварин.

Найбільше постраждав від паводків Верховинський район Прикарпаття. Нині тут працює багато рятувальників. Літаками довозять людям не лише хліб та воду, а й олію, макарони, сіль, цукор, подушки, ковдри, банки для закруток. Забирають із сіл поранених, хворих, породіль. А ще перевозять родини з вінками у траурних стрічках. Лише на Прикарпатті було евакуйовано понад 13 тисяч осіб.
Над Дністром на городах Устя-Зеленого  Монастириського району Тернопільської області не залишилося ні цибулі, ні картоплі. Все гниє: городина, мертві домашні тварини. Сморід стоїть жахливий… Кілька десятків людей, яких відселили, уже повернулися на рідні обійстя. Зараз солдати регулярно підвозять в Устя-Зелене питну воду, оскільки та, що у сільських криницях, до вживання не придатна. Старожили Устя-Зеленого казали: поки у 70-х роках минулого століття біля Дністра не збудували дамбу, вода з ріки прибувала і сходила “легенько”. А цьогоріч дамба не витримала натиску води, і село затопило “по повній програмі”.
Росія, Польща, Угорщина, Білорусія та інші країни передають у потерпілі області продукти харчування, одяг, медикаменти та гроші. Селяни все ж борються з наслідками стихії самотужки. У селі Хороців під час повені не загинула жодна людина. Коли рівень води у річці почав підніматися, сильніші взяли на руки дітей, старих та немічних і піднялися високо в гори. Там і пересиділи три дні, допоки вода не почала спадати. Люди самотужки відновили електричне постачання, збирають чорницю, гриби і йдуть у районні містечка за 10-15 кілометрів пішки. Назад повертаються з хлібом, дріжджами і борошном.
У багатьох селах комерсанти вирішили нажитися на людській біді. У час лиха ціна на буханець хліба зросла до 10 гривень. За літрову пляшку олії треба заплатити 30. Зросли ціни й на рис, цукор та макарони. Були випадки, коли торгували не лише своєю продукцією, а й гуманітарною допомогою. 

Хоча справжньої ціни втрат людського майна ще ніхто достеменно не знає, уряд вже давно підрахував кошти, які потрібні на ліквідацію стихії. Західній Україні виділили 145 мільйонів гривень. Скільки з них дійшло до постраждалих районів – невідомо. Президент України тримає це питання під особистим контролем. Але чи зможе він простежити за ситуацією? А тим часом потерпілі селяни вже отримують першу фінансову допомогу – п’ять тисяч гривень. До першої категорії входитимуть не лише ті люди, чиї будинки повністю зруйновані, але й ті, житла яких істотно пошкоджені і потребують капітального ремонту. До другої категорії потраплять громадяни, в будинках яких є істотні пошкодження, до третьої – сім’ї, які втратили город або присадибні споруди. “Ми роздали гроші людям, а потім нам з адміністрацій надійшла вказівка розділити гроші по категоріях. Тож і довелося у людей після переоцінки гроші забирати назад”, – розповідають голови сільрад. Вони відмовляються від оцінки пошкодження людського майна. Просять присилати для цього спеціалістів. Селяни, які вже отримали п’ять чи менше тисяч, ламають собі голову: які найбільші діри цими грошима залатати. Кажуть, якби знали про таку несправедливість, то доруйнували б власними руками ті надкошені стіни осель, які залишила  їм стихія.
Ян ЛІСОВСЬКИЙ,
Прикарпаття
Світлана КЛОС,
Тернопільська область
Фото Яна ЛІСОВСЬКОГО       

• Нравится
•