На Волині – поклади самородної міді, аналогів яких у світі одиниці

Село Жиричі, що в Ратнівському районі Волині, називають морквяною столицею. Тут вже давно немає сільгосппідприємства, люди забрали свої земельні паї та й хазяйнують, хто як може. Майже кожне індивідуальне господарство сіє моркву. А ще в селі не один рік працюють геологи, геодезисти, адже в цій місцевості знайшли поклади самородної міді, котра дуже рідко трапляється. Місцеві жителі, поглядаючи на розвідувальні свердловини, кажуть: “А чи не зашкодить в майбутньому її видобуток здоров’ю селян?”

Поля не заберуть, териконів не буде
Земля в Жиричах не облогує, не заростає бур’янами. Кожен клаптик поля чимось засіяний. Тут кожне господарство садить багато городини, особливо – моркви. Хоч і працюють чорно, зате й мають з тих заробітків. Не дивно, що в селі так багато новобудов, гарні обійстя, огорожі. Жителі інших сіл кажуть, якщо котрась дівка йде заміж у Жиричі: “Ото вже там напрацюєшся…” “А ми ж не крадемо, а працювати – то не гріх…” – відповідають їм із морквяної столиці. От тільки останнім часом жиричівці переживають, чи не заберуть їхні землі, коли почнуть видобувати мідь.
– Коли то ще це буде? – каже сільський голова Павло Мороз. – Питання міді не раз розглядали на сесії. Депутати не проти, щоб тут проводилася розвідка. Ще за часів радянського Союзу тут роботи велися. Як завжди, напевне, бракувало коштів…
– А коштів і справді у нас не вистачає, – додав 75-річний Теофіл Орлюковський, геодезист першої категорії з Києва, котрий разом зі своїми колегами вже збирався в дорогу. – Ми виконали свою роботу, зараз веземо напрацювання в столицю. Якщо дадуть гроші, працюватимемо далі. Адже через брак фінансування роботи часто зупиняються на роки. Якби ми стільки вкладали, як американці, то в нас би галузь давно була на висоті. Потрібен великий капітал для цієї роботи…
– Ми тут також працюємо не один рік, – додав Сергій Вишневський, головний інженер Ковельської геологорозвідувальної експедиції. – Займаємося по держзамовленню бурінням свердловин корисних копалин (крім газу і нафти). Ось і зараз отримали замовлення з Рівненської геологічної експедиції на буріння свердловин у пошуках міді на Жирицькій дільниці. Працюємо там уже з 1991 року (саме відтоді об’єкт має титул  №100). З 1996 по 2006 роки роботи були призупинені. У державі, як завжди, бракувало коштів. З 2006 роботи поновилися. У даний час працює п’ять бурових бригад, одна з них – цілодобово, роботи виконуються у дві зміни. У 2006 році пробурили 9700 погонних метрів свердловин, у 2007-му  –  6162. У 2008-му вже пробурили 2982 метри, хоча маємо завдання на цей рік – 4500 погонних метрів. Роботи дійсно коштують недешево: скажімо, щоб пробурити тисячу метрів свердловини, треба витратити мільйон гривень.
– Тож чи є мідь на Ратнівщині?
– Звичайно. Її поклади є біля сіл  Жиричі, Гірники, Шменьки, тобто в Ратнівському і навіть у Камінь-Каширському районах. Це найбагатша дільниця в Україні. Нині наша держава міді не видобуває, – розповів Сергій Макарук, начальник загону Рівненської геологічної експедиції. – Поки що проводиться тільки пошук, а ще має бути розвідка. Але загалом скажу, що це перспективна ділянка.
– А чи вплине видобуток міді на екологію, здоров’я людей?
–  Піднімалося навіть селянами питання, чи видобуток міді не вплине на грунтові води. Скажу однозначно – вода з колодязів не зникне і поля залишаться на місці, – сказав Володимир Кіндрат, геолог першої категорії. – Кар’єрним способом цю мідь видобувати не будуть, а шахтним, тобто видобуток міді проходитиме під землею, на глибині до півкілометра. Териконів, як під час видобування вугілля, також не буде. Швидше за все це, буде безвідходне виробництво, оскільки туфи, базальт, у яких є вкраплення, своєрідні жили міді, можна використовувати в будівництві.
– А чи не буде так, що держава проведе розвідку міді, а згодом родовище перейде до рук приватника?
– Знаю, що колись цими покладами цікавились французи. Вони пропонували фінансування 50 на 50 і всього п’ять років видобутку міді, однак українська сторона тоді не погодилася. А тепер важко сказати, що буде, який інвестор прийде. Ми поки що на середній стадії, щоб реально дійти до родовища, треба гроші вкласти у розвідку. Наприкінці цього року буде розрахунок запасів міді. Жирицьке родовище  – аналогічне американському, і вони по запасах самородної міді єдині в світі. 

Озалізнило воду  осушення?
– А чим ще багаті волинські надра?
– Володимир-волинський басейн – вугіллям. Локачинський район – газом. На Волині є дуже великі запаси сапропелю, – фактично найбільші в Україні, – продовжив Володимир Кіндрат. – Фосфорити є у Старовижівському, Ратнівському, Камінь-Каширському районах. Область багата на крейду, глину, торф, пісок, який, до речі, люди вивозять із самовільних кар’єрів, і на місцях нікому немає до цього діла.
– А як щодо алмазів?
– Так, у волинських надрах є алмазовмісні породи. Принаймні коли шукали мідь, то знаходили в породах і золото.
– А ще в нас дуже великі запаси прісної води. Розвідані родовища освоюються на відсотків 60, – додав Анатолій Хилюк, провідний гідрогеолог. – У глибині наших земель є гарні мінеральні води. Наприклад, лише біля Ковеля ми отримали ропу –120 грамів на літр, яку спеціалісти використовують у лікувальних цілях для ванн з розбавленням її у п’ять разів. Є мінеральні води не тільки на Ковельщині, але й на Ратнівщині, Ківерцівщині. Траплялася навіть вода зразка “Нафтуся”. Взагалі, проблем з прісною водою область не має. Інше питання – якості. З 1980 року у воді великий вміст заліза. Ми це пов’язуємо з осушенням земель. В болотах накопичувалась болотна руда, там кисле середовище. А оскільки ці землі осушили, руда опинилась на поверхні. Вона окислюється, і у воді збільшується вміст заліза.
Марія ДУБУК,
Волинська область
Фото Миколи КОМАРОВСЬКОГО

• Нравится
•