Старій Вижівці – 500 років
Директор краєзнавчого музею Лідія Лестовнича
– Перша писемна згадка про Вижву датується 1508 роком, коли польський король Сигізмунд надав ці землі Василю Сангушку, старості Ковельському, – розповіла директор Старовижівського краєзнавчого музею Лідія Лестовнича. – Хоча в більш пізніх літописах 1099 року, зокрема в Іпатієвському, ми читаємо, що Володимирський замок захищали піняни, берестяни і вишеговці (ці землі належали Володимирському князівству). Крім того, маємо згадку, що у 1287 році князь Володимир Василькович був у Яревищі і звідти писав дарчу грамоту на володимирські землі луцькому князю. Тобто історія є, її треба досліджувати, вивчати. Отож у 1500-х роках частина земель належала Сангушкам Каширським, інша – Ковельським. Оскільки це період середньовіччя й князі ворогували між собою, грабували села, то й ці території були спустошені. Тому Сангушко звертається до короля Сигізмунда з проханням обмінятися землями з його дружиною Боною Сфорцою, котра взяла собі Вижву і Стару Вижівку, а Сангушку віддала землі під Пінськом. Оглянувши населені пункти, вона зрозуміла, що тут немає на чому заробляти гроші. До Бони звернулися місцеві євреї з листом, щоб їм надали право жити осілим життям і щоб містечко Вижва мало Магдебурзьке право та всі вольності. І вже у 1536 році вона це право отримала. Тут проходив торговельний шлях, містечко процвітало. Було чотири мости, отож брали з проїжджих плату – мостове. Євреї мали право варити пінне пиво і горілку, збудували корчму, мали постоялий двір. Купці тут ночували, платили за житло, їжу, тобто містечко мало гроші, частину яких сплачували Боні, а решту – залишали собі. У Вижві збудували замок, було 36 гармат-гаківниць. Змінювались королі, і євреї завжди зверталися до них по підтвердження цих вольностей. Тобто саме це населення і утримувало містечко.
– Як же Стара Вижівка?
– Це було старіше село. Сюди переселялися люди, які не могли інтенсивно працювати. Згодом, коли торговельні шляхи змінилися, Вижва стала ремісничим містечком. Тут шили кожухи і чоботи, які продавали навіть у Варшаві, займалися ткацтвом. До речі, саме в цьому населеному пункті зародилася шнайдерська мова, якою розмовляли між собою торговельники. Теперішнє село Нова Вижва на той час було типовим середньовічним містечком Європи. У ХVI столітті тут жив князь Андрій Курбський і його 300 воїнів, котрі утримували кордони Польщі силою. До речі, він був кумом Костянтина Острозького, який часто приїжджав на ці землі. Всі вони були захисниками православія. Наприклад, лише в селі Секунь воїни Курбського збудували аж чотири православні храми.
– Згодом територія підпадала під владу то Польщі, то Росії, то радянської влади. І містечко занепало. А коли прийшли німці, то 19 серпня 1942 року стратили 500 єврейських жителів. Ще раніше вивезли в Луків всіх чоловіків-майстрів, котрих використовували у таборі як рабсилу. Навіть тепер жителів села Нова Вижва називають міщанами, – зауважила Лідія Володимирівна.
Розквіт селища Стара Вижівка припадає на 70-ті роки минулого століття. Вперше район як адміністративна одиниця був утворений у січні 1940 року із центром у Седлищі. А в 1946 році його перейменовано у Старовижівський із центром у селищі Стара Вижівка. Сьогодні у райцентрі проживає 5400 людей.
– Селище дуже розростається. Наприклад, зараз є 320 заяв під забудову індивідуального житла, а вільної землі немає. У 1993 році межі селища вже розширювалися, і знову потрібно 210 гектарів землі, щоб задовольнити ці земельні потреби, – сказав селищний голова Микола Залевський. – Сьогодні у селищі працює 64 організації. Бюджет поповнюється в основному за рахунок прибуткового податку з фізичних осіб, єдиного податку з підприємців та місцевих податків і зборів. Бюджет збільшено вдвічі.
– А яка демографічна ситуація у райцентрі?
– Приємно, що у нас народжується більше, ніж помирає. До речі, групи у дитсадку переповнені. У неділю ми відзначатимемо 500-річчя Старої Вижівки, то обов’язково вшановуватимемо найстарішого жителя селища і того, котрий щойно народиться. За цей рік у райцентрі багато зроблено для його благоустрою, зокрема ремонт вулиць і провулків, котрих у Старій Вижівці аж 80 (протяжністю 33 кілометри).
Саме свято має вдатися на славу, адже відбудеться богослужіння, на яке запрошено багато духовенства. Свої роботи представлять народні умільці та художні колективи. Стара Вижівка гордиться славними земляками, вихідцями із селища. Серед них – сім’я Карпуків. Віра Мойсеївна все життя пропрацювала у школі, отримала звання заслуженої вчительки, а її син Володимир Георгійович – заслужений лікар України, зараз народний депутат України. Наталія Ануфрієнко – заслужена артистка України, Михайло Бабій – заслужений лісівник. Є багато інших земляків, котрі чесно працюють і ніколи не забувають про свою малу батьківщину. Сподіваюся, що в неділю всі вони з’їдуться на наше спільне свято.
Марія ДУБУК,
Волинська область
Фото автора
| Comments: |
