За шість років співмешканка двічі різала чоловіка
Анатолій ДИЧКА: «Ларисі загрожує від 5 до 8 років ув’язнення»
Оперував Миколу Цьося двічі той самий лікар – завідуючий хірургічним відділенням Старовижівської райлікарні Василь Пецентій.
– І в 2002 році після ножового поранення, і нинішнього, 13 липня, коли він уночі поступив у лікарню, була пошкоджена печінка, – розповідає Василь Пилипович. – Я за всю свою трудову діяльність провів багато операцій, зокрема, й коли було пошкодження внутрішніх органів після бійок, але щоб одну людину після поножовщини оперувати двічі – такого не було. Тим більше, що й шили Миколу по тому самому місці, що й шість років тому. До речі, зауважу, що коли його привезли в лікарню, з ним приїхала і його співмешканка. Від неї тхнуло алкоголем. Лариса ще сказала: “Різала й різати буду. А вам за операції гроші платять, тож оперуйте…”
41-річна Лариса Зіборова родом з Ковеля. Кілька років тому вона приїхала на хутір Латошик. Секретар Любохинівської сільської ради Людмила Сікора розповіла:
– Ларису найняла її знайома доглядати на хуторі лежачого чоловіка, оскільки сама не мала змоги біля нього сидіти, бо працювала. До своїх обов’язків доглядальниці жінка ставилася відповідально. Хворий був доглянутий, Лариса навіть на руках виносила його на вулицю. Тут вона й познайомилася з Миколою Цьосем, котрий на п’ять років за неї молодший. Згодом жінка переселилася до Миколи, у його батьківську хату. Зауважу, що вона уважна до хворих. Бо доглядала до смерті потім і Миколиних батьків: спочатку маму поховали, а потім тато довго хворів, то Лариса мила-прала, не ображала батька, заробляла на всіх у хаті (бо Микола не працював, а його батько хоч і був працездатного віку, але й пенсії по хворобі не отримував). Через півтора року вони і його поховали. Взагалі вона розумна і грамотна жінка, дуже гарна. Але має одну пристрасть: спиртне. Як і він. Ми цю пару неодноразово викликали в сільську раду на дні про-філактики. Лариса клялася, що пити не буде, розповідала про себе, ніби з книжки читала, заслухаєшся. Але проходив час – і знову зловживала. Хоча коли не пила, то працювала, не покладаючи рук. Вміла гарно шити. В основному – валянки та жилетки. Для села взимку то зручні обновки, тому їй багато хто робив замовлення. Схоже, що Микола добре розумів, що все ж годує їхню неофіційну сім’ю вона, тому, мабуть, і простив її, коли вона у 2002 році «всунула» кухонного ножа йому в живіт.
Тоді суд засудив Ларису Зіборову до двох років ув’язнення за статтею 121, ч.1 – нанесення тяжких тілесних ушкоджень.
– Хоча це не перший випадок, коли вона бралася за ніж, – зауважив Анатолій Дичка, дізнавач Старовижівського райвідділу міліції. – До того вона порізала свого рідного брата і отримала за це термін покарання умовно. Згодом ще один випадок – у 2002 році. І ось третій стався 13 липня вночі. П’яна сварка закінчилася знову поножовщиною. І знову жінка відповідатиме за тією ж 121 статтею, котра передбачає покарання від 5 до 8 років ув’язнення. Слідство ще триває. Підозрювана зараз перебуває в слідчому ізоляторі. До речі, проживала вона в Любохинах без реєстрації.
Миколу Цьося ми знайшли на озері. Там він відпочивав разом із сім’єю своєї сестри Марійки, котра й забрала брата з лікарні додому, так би мовити, на відновлення сил і здоров’я. Хоча односельці стверджують, що в себе вдома йому буде сутужно виживати. На розмову Микола довго не погоджувався, мовляв, ті журналісти понаписують всякого… Але потім зауважив, показуючи на порізаний живіт, що вдруге прощати жінку не збирається, бо, мовляв, бачите, що вона наробила… На його шви після операції і справді страшно дивитися – ще видно рубці від кількарічної рани, як з’явилися вже нові пошкодження.
– А чому ж вона на вас кидається з ножем?
– Після сварок. Перший раз порізала і відбувала покарання в Одесі. На суді я ще казав, щоб суворо не карали. Отримала тоді два роки, однак звільнилася достроково, бо в тюрмі гарно поводилася. Знову повернулася до мене, я її простив. Вона гарна і розумна жінка. Володіє багатьма професіями: працювала і продавцем, і молодшою медсестрою, і малярем-штукатуром, і швачкою. Та й до мого батька чуйно ставилася, більше доглядала його вона, ніж я. Тобто не скажу, що погана. Але трохи пристрасть до поножовщини має. Окрім мене, ще й свого брата “пописала”. Після п’янки – буйна.
– А часто пила?
– Так, як і я. На свято Петра і Павла ми святкували, бо ж вона Петрівна. Посварилися – і вона знову мене полоснула ножем. Хоча я вже давно викинув з хати її речі і казав їй: “Їдь у свій Ковель”. Вона навіть три тижні ночувала у сараї. Але не хотіла від мене йти. Та тепер вже ніякого миру не буде.
– Знаєте, вони однакові, – приєдналася до розмови сестра Миколи Марійка. – Пили, сварилися, а потім разом по селу ходили. Тобто яке їхало – таке здибало. Як твереза, то до Лариси не придерешся: і все вміє, і все зробить, а п’яна – то дурна. Коли її забрала міліція, я до неї в сізо заходила. Мені вона сказала, що не пам’ятає, як порізала Миколу. Та я цьому не вірю. Бо зразу ж після з’ясовування стосунків побігла до сусідів і сказала: “Спасайте Кузьму (так по-вуличному кличуть брата)”. Схоже, що як тільки кров бризне, у неї зразу ж у голові світлішає, пам’ять з’являється. Лариса зізналася мені, що вже сама чекає суду, бо в сізо нудно. А так хоч працювати буде у в’язниці.
– Шкодуєте, що жінка знову сяде за грати? І чи знову проситимете суд пом’якшення покарання для неї? – запитую потерпілого.
– Хотів би, щоб суворо не карали… Та вона працьовита, тому за гарну поведінку знову вийде достроково. Але вже не прийму…
– А я в цьому сумніваюся, – додала Марійка. – Всяке може бути…
Марія ДУБУК,
Волинська область
Фото Миколи КОМАРОВСЬКОГО
| Comments: |
