Картини на міді
Світлана Лелях – завжди у творчій задумі
З цією героїнею ми вже знайомили читачів. Світлана Лелях з Нетішина – особистість не просто творча, а надзвичайно багатогранна. В Україні її ім’я найперше відоме як талановитої скульпторки – скорботні дати та трагічні сторінки нашої історії увічнюють десятки пам’ятників та пам’ятних дощок у виконанні цієї майстрині. Майже усі монументальні речі авторка створює за власні кошти і дарує громадам.
А ще ця жінка володіє секретами чеканки, різьби по дереву, декору із соломки. Менше знана, проте не менше талановита пані Світлана і як художниця. Нині вона готує роботи до персональної виставки картин на металі.
Полотно з мільйонів крапочок
“Крапкова графіка” – таке визначення власній винайденій техніці дає Світлана Мефодіївна. Чому крапкова? Бо на метал наносяться сотні тисяч, навіть мільйони дрібних крапочок. Жодних ліній – тільки цяточки. Дивуєшся, і як вони утворюють горизонти, овал обличчя, чіткі контури очей, брів. А як ці картини сяють, грають світлом-тінями!
– Не буду завчасно відкривати всі таємниці, – попереджає майстриня. – Спершу треба персональну виставку зорганізувати, а тоді вже можна й у техніку посвячувати. Хоча охочих пізнати таємниці моїх робіт не бракує.
Авторка зізнається, що немало експериментувала, перш ніж створила свою першу роботу. “Відпрацьовувала” метал, досліджувала його реакцію на фарби, розчинники. Результат перевершив усі очікування.
– Я працюю з міддю – колись спеціально привезла з Петропавловська (Казахстан) мідні пластини, які з одного боку покриті пластиком (з подібних виготовляють плати), – розповідає Світлана Лелях. – Хоча можна працювати і з алюмінієм, і з бронзою. Найперше метал зачищається “нульовою наждачкою” (наждачним папером), аби фарба клалася рівненько. Потім обробляється нітророзчинником – мусово все добре вимивати, аби пилу не потрапило, й обезжирювати. Затим тоненько простим олівцем накидаю контур. А тоді малюю фарбами.
Працює майстриня у тоненьких рукавичках або ж підкладає під руку спеціальний папір. Каже, якщо бодай легенько пальчиком торкнешся полотна – воно пропаде, адже залишаються відбитки.
Один із секретів гри світла-тіней – робота різцями. Майстриня “прошкрябує” метал – наче штрихує його. І вже готову роботу тричі лакує.
– За одну ніч таку роботу не зробиш, це важка скрупульозна праця, – продовжує художниця. – Можна й місяць малювати – все залежить від задуму. Тому треба знати, як вберегти незавершену картину від повітря, аби метал не окислився й “смугами” не зіпсував усю красу. Я роботу закриваю цупким папером, який добре вбирає вологу.
До «Лесі Українки» прицінювався Янукович
Кілька років тому у Києві проходила Всеукраїнська виставка живопису й графіки. Представити свої роботи запросили і Світлану Мефодіївну. Вона повезла кілька картин, біля яких буквально юрмилися люди із роззявленими ротами – такого дива ніхто не бачив. Пригледів портрет Лесі Українки у такому роз-кішному виконанні і Віктор Янукович. Довго прицінювався, торгувався, та майстриня роботу так і не продала.
– Що таке гроші? – міркує Світлана Лелях. – Зараз є, а завтра вже немає. Хай робота поки буде. Ще хочу один такий портрет зробити і подарувати його у музей в Новоград-Волинський.
Нині майстриня працює над портретом ще однієї української поетеси – Ліни Костенко. Робота теж обіцяє бути неперевершеною. Як і “Остання путь каравану” та “Казах, який грає на домрі”.
Наталія КРАВЧУК,
Хмельницька область
Фото Миколи КОМАРОВСЬКОГО
| Comments: |
