Чого молоко дешевше за воду?
Не знають корівки бідолашні, що молоко їх купляють нізащо
Надриває руки, але возить продукцію на базар
Аналітики Продовольчої і сільськогосподарської організації ООН вважають, що ціни на продукти у світі ростимуть найближчі 10 років. У 2007 році ціни на харчі зросли на 23 відсотки, на зернові – на 42, на олію – на 50, на молочні продукти – на 80 відсотків. В Україні ціна на сири та молоко зросла на 1,8 - 3,7відсотка.
Але що з цього має той, хто виробляє молочну продукцію, хто встає о четвертій ранку, щоб подоїти корівчину, хто косить для неї сіно, сіє зернові, буряки, щоб прогодувати її взимку? Нинішні закупівельні ціни на молоко інакше як здирництвом, змовою переробників селяни не називають. Вони стукають в усі двері: страйкували в Києві, під стінами Верховної Ради та уряду. Але поки що зрушень ніяких.
Микола ШУРА, начальник відділу тваринництва обласного управління агропромислового розвитку, сказав:
– Волинь по виробництву молока в Україні входить у десятку найкращих здавачів. У за-хідному регіоні область в лідерах – на другому місці. Ми збираємо оперативні дані по реа-лізації молока щодня. Наприклад, станом на 15 липня сільгосппідприємства області продали 260 тонн молока, населення – 490 тонн. А закупівельна ціна на молоко з індивідуальних господарств в одну гривню за літр – сміхотворна, коли його собівартість становить 1 гривню 80 копійок. Напрошується питання: на кого працює селянин?
Надія РОМАНЮК, село Рудка-Козинська Рожищенського району:
– Працюю вчителем. В підсобному господарстві утримую три корови. В день продавала 50 літрів молока. Тепер надоюю по 30. Але на заготпункт не ношу. Мене не влаштовує закупівельна ціна. Взимку платили по 2 гривні 25 копійок, то й бажання було працювати біля худоби. А зараз… Поки у відпустці, хоч і руки надриваю, але вожу молокопродукцію на ринок в Луцьк двічі на тиждень. Доводиться вставати вдосвіта, витрачати цілий день на поїздку, вистоюючи з товаром до 17 години, але іншого виходу не бачу. Продаю 7-8 кілограмів сиру, шість літрів сметани, кілька літрів молока. Ноша важка, але куди діватись, мушу нести все на базар, бо виручені кошти – непогане поповнення до сімейного бюджету. Наприклад, молоко збуваю на ринку по 2,50-3 гривні за літр (тобто втричі дорожче, ніж платять переробники), сметану – по 18 гривень за літр. Покупці цінують наш труд, не те, що заготівельники. Якщо ситуація не зміниться, то корів доведеться збувати, бо не зможу в навчальний рік роз’їжджати по базарах.
Тетяна ЗІНЧУК, директор СТзОВ “Вежа”, село Сільце Ковельського району вважає низьку закупівельну ціну здирництвом:
– Мені, як керівникові і жінці, серце болить, коли подумаю про це, – каже вона. – Наше підприємство здає небагато – 600-650 літрів молока в день. Звісно, за вищою ціною, ніж населення. Але рентабельність продукції всього два відсотки. Ці заробітки навіть не покривають заробітної плати працівникам. А про населення взагалі мовчу. Я сама вдома тримаю корову і продаю молоко. Душа розривається, бо віддаєш його заготівельникам задарма. Ось мої сусіди Ольга та Михайло Приказюки – трудяги, троє дітей виховують. Щоб вижити, змушені утримувати аж п’ять корів.
Ніде у світі нема «літньої і зимової» ціни…
Анатолій НИКОНЮК, директор СТзОВ “Городище” Луцького району, також обурений ситуацією, що склалася навколо молокопродукції. Він каже:
– Ніде у світі нема такої закупівельної ціни на молоко як “літня і зимова”. Це тільки в Україні є такий термін. А скажіть, чим молоко зимове відрізняється від літнього? Чому влітку ціна падає, а взимку піднімається? І чому тоді ціни на цю продукцію влітку не зменшуються у наших магазинах? Коли вже Прем’єр-міністр Тимошенко заговорила, що молоко дешевше за воду, то, мабуть, вже і “зверху” побачили, що над селянином знущаються. Наприклад, якщо брати наше господарство, яке в день продає 10 тонн молока, то собівартість цієї продукції нам обходиться у гривню 80 копійок.
– Ви підтримуєте тих селян, які зараз вдаються до страйків?
– Обома руками. Подивіться, як німці відстоюють свої права. Вони дороги перекривають. А в нас збирають керівники області наради з селянами та переробниками. Та ті власники молококомбінатів взагалі на них не ходять, посилають заготівельників. Зате на свої свята можуть запрошувати зірок шоу-бізнесу з Москви – й грошей не шкодують. А для селянина, який тримає на своїх плечах їхню молочну переробку, шкода накинути й копійку. В цій ситуації вихід один: дотації мають йти безпосередньо виробнику молока, тобто селянинові.
Перестаньте на селян плювати, бо дулю будете мати
1 липня проходив страйк селян. Голова координаційної ради здавачів молока у Волинській області, депутат Локачинської районної ради Ростислав ОСТАПЧУК надіється, що страйкарів почують:
– 15 липня до нас вже приєдналися селяни з Рожищенського, Луцького, Ратнівського, Шацького, Ковельського районів. Ми наполягаємо, що заготівельна ціна має бути гривня 85 копійок за літр молока. Голова облдержадміністрації Микола Романюк пообіцяв, що ми зустрінемось із переробниками. Якщо ситуацію не вдасться змінити, вдамося до акцій непокори і діятимемо більш жорстко.
А старозагорівський сільський голова з Локачинського району Ганна МАРТИНЮК, котра часто спілкується зі страйкарями, переконана, що найперше потрібно в сільських радах укладати договори із селянами про закупівлю в них молока:
– Бо що ж виходить: молоко забрали, а гроші платять в кінці місяця, притому ніхто не знає, які. Тобто немає чітких договорів між селянами і переробниками, котрі не усвідомлюють, що рубають гілку, на якій сидять. Бо корів зменшується.
– Переробники, яких на Волині п’ятеро своїх і семеро – з-за меж області, і справді дочекаються, що не буде чого переробляти, – зауважив начальник обласного управління агропромислового розвитку Анатолій Аршулік. – Це зараз вони хизуються і кажуть, що в області багато молока. Але чисельність корів у населення зменшується. Коли сільгосппідприємства за молоко отримують дещо більші кошти, то селяни і справді ошукані. Що їм порадити? Об’єднуватися в кооперативи по виробництву молока, як це вже роблять у Сумській, Чернігівській областях, і вчитись відстоювати свої права, а разом з тим дбати про якість продукції.
Голова обласної ради Анатолій ГРИЦЮК також переконаний, що селяни повинні більш цілеспрямовано відстоювати свої права:
– У мене тесть також тримав три корови, а тепер одну, бо ціна на молоко сміхотворна, – зауважив він на одній з прес-конференцій. – Не можна молоко віддавати за копійки. Я також вважаю, що страйк – вихід, як це роблять в усьому цивілізованому світі. Потрібно не здавати молоко тиждень, місяць – сільський дядько знайде де його застосувати. Зрештою, свиня з’їсть. А от переробники ставлять себе під удар на майбутнє. Бо при такому ставленні до селян і справді не буде що переробляти.
А ще голова облради наголосив, що недопрацьовують по організації селян і сільські ради. От є, наприклад, обласна програма з підтримки одноосібних селянських господарств, а виділені кошти не використовуються. Або селяни пасивні, або вони не поінформовані, й у населених пунктах рідко коли проходять сходи селян, на яких би піднімалися злободенні проблеми. Схоже, що основна сьогодні – це ціна на молоко, адже про неї говорять на всіх каналах телебачення, пишуть в газетах. Кажуть, що ринок диктує ціну. Але, мабуть, ніде в світі так не ошукують село.
Марія ДУБУК,
Волинська область
Фото Миколи КОМАРОВСЬКОГО
| Comments: |
