П’ятнадцятирічну дівчинку гвалтівник тиждень тримав у своїй хаті
Підпис відсутній
Отож, почав залицятися до дитини. Як це в нього виходило – невідомо, але дівчинка, як і всі невпевнені в собі люди, відгукнулася на його увагу. Їй було приємно, що такий дорослий “дядя” звернув на неї увагу.
У перший вечір йому вистачило розуму не чіплятися до дитини. Він навіть чемно провів її і зізнався, що закохався з першого погляду, тому завтра прийде до неї свататися…
За годину віддали дитину «заміж»
Справді, наступного дня він приїхав, та не один, а разом з батьком.
– То що, віддасте дочку за мого сина? – з порога запитав старий.
Мати розгубилася. Жінка й не сподівалася так швидко побачити у своїй хаті сватів. Бідні, ледь не сині, вони перебивалися з хліба на воду. Але ж парубок був уже досить підтоптаний, та й очі у нього якісь недобрі. А дівчина в мами таки гарнюня.
– Будете довго думати, знайдемо іншу, – сказав старий, – он якого жениха привів! Давай, мала, збирайся, поїдемо на базар, купимо тобі, чого захочеш.
Дівчинка, яка обновки бачила хіба що раз на рік, оживилася, та й мати трохи заспокоїлася. Ніби серйозний хлопець, з батьком приїхав, та й не скупий. Але ж очі які недобрі!..
Зібралися, поїхали. Але не на базар, а додому до Миколи, у сусіднє село. Впродовж тижня “голодний” дядько, котрий три роки просидів у тюрмі, у різних формах вгамовував свою хіть. Хату закривав – і, як не просила його жертва, лише сміявся їй в обличчя: “Ти, б..., думала, що я тебе заміж візьму? Та на х... ти мені потрібна!”
...Мати вже ввечері зрозуміла, що з її дочкою щось сталося. Пішла до “зятька”, криком кричала під вікнами, але хазяї лише посміювалися: “Пішла звідси, стара! Набридне – тоді й повернемо”
Приходив і брат Іринки, плакав разом з мамою. Зрозумівши, що ніхто її не врятує, дівчина, скориставшись тим, що п’яний гвалтівник, вкотре наситившись, похропував на брудному ліжку, пізньої ночі вибила вікно і втекла.
Добиралася довго: знесилене тіло не слухалося, ноги тремтіли. Кавалер тим, що сталося, особливо не переймався, але через кілька днів приїхав знову. Жінка розмовляти з ним відмовилася, а дочці сказала, щоб навіть не підходила до нього...
Грали в карти з малолітньою на роздягання
Минуло півроку. День святого Валентина Микола разом із молодшим братом, 25-річним Степаном, почали відзначати ще зранку.
– От би бабу сюди, – сказав розімлілий Степан. Його дружина якраз поїхала в інше село до родичів, то чому б не відірватися на повну?
– У чому проблема? Зараз буде, – засміявся старший брат. Він зовсім забув, що незабаром мав одружуватися.
...Отож, попрямували до Ірини. Дівчинка, все ще пам’ятаючи жах, який довелося пережити в домі Миколи, поїхати з ними категорично відмовилася.
– А в морду не хочеш? – запитав “кавалер”, тут же збивши Іру з ніг ударом у голову. – Збирайся, а то змолотимо так, що не встанеш.
Налякавшись, дівчинка почала вдягатися.
Вдома у Миколи на них чекали ще двоє чоловіків. На столі стояв „джентльменський набір” – самогонка й сяка-така закуска. А ще – колода карт.
– О, чуваки, зараз відсвяткуємо, – засміявся Микола.
Грали в карти на роздягання. Чомусь увесь час програвала Ірина і поступово під погрозами змушена була роздягнутися аж до трусів.
– Тепер пішли побалакаємо, – Микола вхопив Іру за руку і потягнув до кухні. Там, вдаривши кілька разів у голову і приставивши дівчині до обличчя відкривачку для консервів, згвалтував. Щойно вони повернулися до кімнати, як його брат потягнув нещасну назад на кухню і теж із застосуванням сили та погроз задовольнив свою пристрасть. Потім зробив це ще раз...
Через якийсь час гості пішли, а брати уже вдвох згвалтувати дівчину. Усе це тривало протягом трьох годин.
...Як зазначили на суді свідки, двоє чоловіків, що знаходилися на час скоєння злочину в хаті, “дівчина після погроз кілька разів в одній білизні виходила то з одним братом, то з другим в іншу кімнату, після чого на деякий час знову поверталася до столу”. Вони також засвідчили, що бачили на обличчі Ірини припухлості та підбите око. Крім того, казали, що в той час, як брати з якихось причин відволікалися, потерпіла просила допомогти й увесь час плакала.
Те ж саме підтвердив й інший свідок, який зазначив, що бачив у помешканні Ірини двох хлопців із сусіднього села. Дівчинка була заплакана і скаржилась йому, що її силою забирають з хати, і просила допомогти. Через свій вік та хворобу чоловік не зміг їй нічим зарадити, однак повідомив про це матір дівчинки, котра відразу сповістила сільського голову. Не будемо розбиратися, хто невчасно зреагував (сільський голова чи дільничний, котрий, як відомо, працює один на кілька сіл, причому, досить часто не маючи навіть паршивенького авто), але прибув правоохоронець лише вранці і вже вдома у потерпілої брав пояснення.
...Суд за місцем проживання героїв нашої публікації засудив Миколу до 4 років позбавлення волі, його брата Степана – до 3 років і 6 місяців. Однак на підставі статті 3 Закону України “Про амністію” його було звільнено від подальшого відбування призначеного покарання. Колегія судової палати у кримінальних справах Хмельницького апеляційного суду, куди зі скаргою звернувся прокурор, за результатами проведеного судового слідства постановила щодо них свій вирок. Миколу засудили до 8 років позбавлення волі. Його брата Степана – до 7 років і 6 місяців.
Верховний суд ухвалив залишити вирок Хмельницького апеляційного суду без змін.
Лариса ШАНДОВСЬКА,
Хмельницька область
| Comments: |
