Смерть на випускному

Страшна біда у родину Сухоручків із села Варяж Сокальського району на Львівщині підкралася неочікувано. Батьки пішли на шкільний випускний вечір до доньки Мар’яни. З ними привітати сестричку з важливою подією завітали до школи і брати дівчини – Василь та Іван. Поки випускники та гості веселилися за святковим столом, на шкільному подвір’ї розігралася кривава драма: у гурт школярів, які юрмилися на вулиці, влетів автомобіль УАЗ. У ньому були син голови сільської ради Ігор Закревський та його друг Володимир Божак.

До випускного учні готувалися заздалегідь. Коли мама купувала Мар’яні вбрання, Іван нишком попросив: “І мені костюма купи. Будь ласка... У тебе ж є зараз гроші. На 1 вересня одягну – й заодно на випускний мені на той рік буде”. Та мама відповіла, що ще зарано – всьому свій час. Хіба думала, що незабаром все одно доведеться купувати дитині обнову. Тільки не на свято, а на похорон...
Урочистості розпочалися під вечір. “Запорожцями” до школи злетівся увесь Варяж. Та й гості із сусідніх сіл поприїжджали. Лунала музика і сміх. Бачили неподалік і сина голови сільської ради Ігоря Закревського. Кажуть, був дуже п’яний, хоч надворі ще й не тем-ніло.
Він працював в одному з приватних підприємств водієм. Фірма нещодавно купила нового УАЗика – й Ігор сів за його кермо. Тієї злощасної ночі службове авто чомусь не стояло у гаражі. Двоє добряче випивших молодиків – Ігор та Володимир – вирішили на ньому прокататися...
За кілька хвилин до трагедії на шкільному подвір’ї стояли майже всі випускники. Але пролунав “марш до столу”. Тому вони поспішили у зал. Надворі залишилися їхні друзі. Іван Сухоручко підійшов до “Жигулів”, якими приїхав на свято Мар’янин кавалер, теж Іван. Хлопці хотіли сісти в авто, аби ноги не томити. Уже відчинили дверцята, як раптом очі засліпило світло фар, почувся голосний удар, а потім – стогін і крик. Це УАЗик на великій швидкості в’їхав крізь шкільну браму й врізався у “Жигулі”. Легкове авто кинуло на гурт школярів, які стояли поблизу. Хтось встигнув відскочити, а четверо підлітків опинилися на землі.

– Ми теж якусь мить перед бідою до школи зайшли – сідали за стіл, – пригадує ті страшні хвилини мама загиблого хлопця Ганна Зіновіївна. – Аж раптом нас підняв крик. У зал вбіг син Василь зі словами: “Мамо, тату, біжіть, наш малий у крові...” Казав, що притулився до його серця – Іванко ще дихав. Але коли ми вибігли, він уже був мертвий.
Побачивши, що накоїв, водій УАЗика... не зупинився, а натиснув на газ і вирішив тікати! Він зламав огорожу з протилежного боку шкільного подвір’я, щоб знову виїхати на дорогу. Тоді ще проламав забор приватного обійстя й в’їхав на чийсь город. Там машину зупинило дерево. Водій та пасажир УАЗика вибралися з авто й кинулися урізнобіч. Обоє переховувалися аж до ранку, поки їх затримали правоохоронці. Одного довелося знімати аж з горища.
Тим часом медики намагалися врятувати потерпілих. У Варяжі є своя амбулаторія – медичка прибігла вже за кілька хвилин після трагедії. Вона відразу почала надавати потерпілим необхідну медичну допомогу. Потім приїхали дві “швидкі” із Сокаля. На жаль, у боротьбі за життя Івана лікарі були безсилі. А двоє дівчат із серйозними травмами нині лікуються у Львові в ОХМАТДИТІ. Ще кількох потерпілих після наданої медичної допомоги відпустили додому.
Хто був за кермом смертоносного авто? Кажуть, Ігор Закревський сидів на місці пасажира. Проте це не знімає з нього відповідальності, адже саме він передав службове авто в руки убивці. Усю вину на себе взяв Володимир Божак. У хлопця не дуже складалося у житті. Мама померла, тато покинув. А півроку тому пішла з життя його дівчина – вона теж навчалася у випускному класі Варязької школи й мала б бути на тому вечорі. Після пережитого горя від Володі не раз у селі чули: “Її нема, то й інших дівчат бути не повинно...”
– Я його судити не буду, хай Бог судить, – плаче матір загиблого хлопця. – Дитину мою вже не піднімеш...
***
Редакція висловлює своє співчуття родині Сухоручків – розділяємо з вами біль тяжкої втрати.
Наталія КРАВЧУК,
Львівська область

• Нравится
•