У 1990 році моїй мамі була виділена земельна ділянка (город), якою ми користуємося по сьогоднішній день. На превеликий жаль, документів про наділ (заяви) чомусь не збереглося, є тільки записи в господарських книгах, які веде сільська рада. Постійно сплачується податок на землю. Коли розпочалася приватизація земель, ми звернулися до місцевої влади із заявою про право на приватизацію даної ділянки. Нам відмовили, мотивуючи тим, що на даний час та площа підлягає розробці проекту під забудову. Моя мама усе життя працювала в колгоспі, зараз пенсіонерка, учасник війни, іншої ділянки вона не має.
Яка процедура вилучення цієї ділянки? Чи повинні нас згідно із законом попереджувати про вилучення і зміну цільового призначення. Чи можемо ми розраховувати на іншу ділянку в такому ж розмірі? Яким законом можна захистити свої права?
Галина М., Луцький район
Крім порядку безоплатної приватизації земельних ділянок, Земельний кодекс України (стаття 119) закріплює за громадянами, які добросовісно, відкрито і безперервно користуються земельною ділянкою протягом 15 років, але не мають документів, які б свідчили про наявність у них прав на неї, можливість звернутися до органу державної влади або місцевого самоврядування з клопотанням про передачу її у власність чи надання у користування. У разі відмови органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність, це питання вирішується в судовому порядку.
Звичайно, відчужити (вилучити) земельну ділянку, яка перебуває у власності громадян, складніше, ніж ділянку, яка перебуває в користуванні. Порядок її вилучення передбачено статтею 149 Земельного кодексу України, за якою: земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади та місцевого самоврядування. Вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України,
Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень. У разі незгоди землекористувача з вилученням земельної ділянки питання вирішується в судовому порядку.
Розраховувати на іншу земельну ділянку власник може у разі неможливості повернення примусово відчуженої у нього земельної ділянки.
Статтею 152 Земельного кодексу України передбачено різні способи захисту прав на земельні ділянки, серед яких: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішення органів виконавчої влади або місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших передбачених законом способів.
Таким чином Ваша мама зможе захистити свої права на земельну ділянку, зокрема визнавши право власності на земельну ділянку чи оскарживши певні рішення органу місцевої влади в судовому порядку.
Comments: |